Як люди дізналися про унікальність відбитків пальців 

Візерунок шкіри на подушечках пальця в кожної людини індивідуальний і унікальний. Саме тому відбитки пальців є точним ідентифікатором особи.

Пальці мають здатність вловлювати коливання амплітудою 0,002 мм і є однією з найчутливіших частин тіла. Найдавніше зображення руки налічує більше ніж 40 тис. років – це наскальний живопис в індонезійській печері Bulu Sipong.

Відбитки пальців під час затримання злочинців і оформлення кримінальних справ почали використовувати наприкінці ХІХ століття.

У 1857 році англієць Вільям Джеймс Гершель переїхав до Індії на роботу британській адміністрації округу Хуглі. Він видавав платню індійським солдатам, а ті, за давньою традицією, замість підпису залишали відбиток пальця. Гершель звернув увагу, що відбитки пальців не повторюються і не змінюються з часом. Він поділився своїми спостереженнями з інспектором поліції. Спочатку цю інформацію не сприйняли всерйоз.

Утім, Гершель не сумнівався у важливості відкриття і написав книгу "Унікальність відбитків пальців". Дослідження продовжив громадський діяч Френсіс Гальтон. Саме він систематизував матеріали Гершеля й у 1892 році видав трактат "Відбитки пальців", який став настільною книгою правоохоронців.

Відбитки пальців повсюдно використовують криміналісти для визначення злочинців. А віднедавна їх залишають громадяни під час отримання паспорта.

Учені визначили склад відбитку пальців. У ньому міститься жир, білки, солі, вода, які виділяє шкіра, і фарба, у яку занурюють палець.

Генетики з'ясували, що мутація в гені SMARCAD1 може призвести до адерматогліфіі. Це генетичне порушення, за якого в людини на подушечках пальців відсутні лінії, а, відповідно, відбиток буде однорідним. У світі задокументовано всього чотири сім'ї, у якій в одного з батьків і дітей виявлено такий дефект.