Хто винайшов сірники 

Першим предмет, що нагадує сучасний сірник, створив у 1805 році французький хімік Жан Шансель. Він прикріпив кульку із сірки, бертолетової солі і кіновару до дерев'яної палички. Шансель зауважив, що під час різкого тертя кульки об поверхню із нанесеною на неї сірчаною кислотою виникає іскра, яка провокує горіння палички.

У 1813 році у Франції відкрили першу сірникову мануфактуру і поставили виробництво сірників на потік.

Однією із перших назв винаходу в російській мові була "серник", що залишилася й донині в українській лексиці – "сірник". Етимологію слова пояснюють вмістом у сірнику сірки.

Пошук нових шляхів створення сірників тривав. Найбільш небезпечними в історії вважають фосфорні сірники. Вони спалахували прямо в коробці через тертя один об одного.

Британський фармацевт Джон Уокер відомий своїми експериментами зі складом головки сірників і довжиною паличок. Сірники його виробництва складалися із сульфіду сурми, бертолетової солі і гуміарабіку. Довжина сірників Уокера становила 91 см.

Шведському хіміку Йохану Лундстрему вдалося у 1855 році створити збалансовану суміш для головок сірників на основі червоного фосфору. Цей вид сірників, який запалюється від тертя об наждачний папір, став популярним скрізь.

Зараз в усьому світі випускають сірники, прототипом яких є саме винахід Лундстрема, але в складі головок зазвичай використовують парафін і безхлорні окислювачі.