+2 Київ
"Життя посеред великої війни накладає відбиток на абсолютно всі його аспекти. Походи в ресторани чи кіно, свята, право на радість і щастя – усе піддається сумніву. Чи маємо ми на це право? Чи варто? Чи доречно?" – зазначила методистка.
Вона пояснила, що святкування дає привід заземлитися і звузитися до маленького масштабу на рівні себе, своєї сім'ї. Важливо усвідомити, що другої спроби прожити життя не буде. Радість життя, щастя дітей, традиції, відчуття тепла, здатність святкувати й радіти життю – це те, що хоче відібрати ворог. Тож варто використовувати всі можливості й приводи, які допомагають триматися за життя й бути психічно здоровішими.
Одним із позитивних боків у святкуванні в сімейному колі є збереження традицій, адже вони згуртовують. Свята дають надію, що цей шлях можна пройти і згодом святкувати так, як про це мріється.
У теперішньому житті забагато стресових стимулів, а позитивні доводиться створювати самостійно, і цього не варто оминати.
"Для багатьох свята можуть стати болючим тригером і нагадувати про те, що було "до" й чого вже немає. Це природно. Сумувати – це нормально, проживати і сум, і радість одночасно – теж нормально. Тож якщо ви вирішили святкувати свята – це нормально, і так само абсолютно нормально, якщо ви вирішили не святкувати", – пояснила методистка.
Вона виділила поради щодо організації святкування під час війни:
- святкувати можна тихо, але щиро: влаштувати затишні сімейні чи родинні посиденьки із традиційними стравами й ритуалами;
- присвятити свої дії добрим справам: годувати котів, відвідати дідусів та бабусь, підтримувати смаколиками військових чи долучитися до якоїсь волонтерської діяльності;
- провести тихі вечори у близькому колі з різдвяними історіями, фільмами й серіалами;
- створити домашню атмосферу: свічки, аромалампи із запахом хвої чи цитрусових;
- зробити те, що для вас матиме терапевтичний вплив і відновить сили.
