Євген Дога: У радянський час були пропозиції махнути за бугор, проте селянська кмітливість мене врятувала. Досі бачу, як колеги повертаються з підмоченими хвостами

Частина I. Цитати з інтерв'ю:

• Коли почалася війна, ми з дітворою виходили на вулицю і дивилися, як везуть вози з тілами. Було не зрозуміло, де поранені, а де убиті – за возами безупинно лилася кров.

• Я жив лише у підвалах, волога й вогкість вплинули на руку, її паралізувало. Це була не просто бідність, а злидні.

• Написав балет з температурою 42 градуси. З мене йшла чорна кров, і я вже був "кандидатом" – бабуся з косою потирала рученьки...

Частина II. Цитати з інтерв'ю:

• Я люблю, коли музика душу колупає. Ходити й гладити мені не цікаво, цікаво поколупати трішки.

• Я попросив секретаря обкому додати букву "у" до прізвища Софії Ротарь. Це її справжнє прізвище, проте у ті часи було модно прибирати всі румунські ознаки.

• Зараз багато "ганчірок" на естраді, які підмінили поняття справжньої музики.

Частина III. Цитати з інтерв'ю:

• Чому живу в Москві, а не Кишиневі? Я противник приватизації особистості й хочу належати усім.

• Придністров'я – це бандитський анклав. Я ніколи не отримаю свою батьківщину назад – звір вже не відпустить.

• Я поганий сім'янин. Сім'я і музика – жіночого роду, і вони погано уживаються. Жодна жінка не хоче бути другою.