Євген Дога: В радянський час були пропозиції махнути за бугор, проте селянська кмітливість мене врятувала
16 лютого 2017, 14.17 Этот материал также можно прочитать на русском
Інтерв'ю 2011 року. Частини I–III.
Частина I. Цитати з інтерв'ю:
- Коли почалася війна, ми з дітворою виходили на вулицю і дивилися, як везуть вози з тілами. Було не зрозуміло, де поранені, а де убиті – за возами безупинно лилася кров.
- Я жив лише у підвалах, волога й вогкість вплинули на руку, її паралізувало. Це була не просто бідність, а злидні.
- Написав балет з температурою 42 градуси. З мене йшла чорна кров, і я вже був "кандидатом" – бабуся з косою потирала рученьки...
- Я люблю, коли музика душу колупає. Ходити й гладити мені не цікаво, цікаво поколупати трішки.
- Я попросив секретаря обкому додати букву "у" до прізвища Софії Ротарь. Це її справжнє прізвище, проте у ті часи було модно прибирати всі румунські ознаки.
- Зараз багато "ганчірок" на естраді, які підмінили поняття справжньої музики.
- Чому живу в Москві, а не Кишиневі? Я противник приватизації особистості й хочу належати усім.
- Придністров'я – це бандитський анклав. Я ніколи не отримаю свою батьківщину назад – звір вже не відпустить.
- Я поганий сім'янин. Сім'я і музика – жіночого роду, і вони погано уживаються. Жодна жінка не хоче бути другою.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати