+13 Київ
Художній керівник Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", режисер Ілля Хржановський представляв на 70-му міжнародному кінофестивалі Берлінале також і Україну. У програмі було відразу дві стрічки з його масштабного кінопроєкту "Дау". Зокрема, у конкурсній програмі Берлінале 2020 брав участь фільм "Дау. Наташа". Другу стрічку "Дау. Дегенерація" глядачам презентували в межах спеціального показу. Обидва фільми – спільного виробництва України, Німеччини, Великобританії та Росії.
Фільм "Дау. Наташа" – частина 700-годинного проєкту "Дау" – здобув на Берлінале "Срібного ведмедя" за видатні художні досягнення. У коментарі виданню "ГОРДОН" Хржановський розповів про свої враження від кінофестивалю в Берліні.
"Останні п'ять років у Харкові – час інтенсивної роботи над проєктом "Дау". Треба визнати, це складний досвід. Багато співробітників, зокрема провідних творчих співробітників, були українцями. Зібрано величезний обсяг реквізиту, десятки тисяч костюмів, предметів меблів. Сам собою Харків – важке місто, яке суцільно складається із травм. Я вибрав його свідомо, як місто з актуальним радянським духом і трагічною долею – сотні тисяч знищених людей під час репресій, Голодомору, гігантські жертви Другої світової війни. Усе це відображено в цьому потужному індустріальному й інтелектуальному місті. Попри те, що там знищено цілі пласти культури, Харків, як і раніше, народжує видатних діячів мистецтва", – зазначив Хржановський.
За його словами, протягом кінофестивалю фільм "Дау. Наташа" продали для прокату у 15 країнах світу.
"Проєкт "Дау" викликає сильні емоції, тому ми вже звикли до поляризації – до найрізноманітніших відгуків. Одних людей проєкт приваблює, інші – не готові до такого. На конкурсі в Берліні показували два фільми із циклу – "Дау. Наташа" і "Дау. Дегенерація". Фільми складні. Один тривав дві години, інший – шість. Але протягом усього цього часу з тисячного залу вийшло всього восьмеро. Тобто люди готові мати справу з таким матеріалом, і для мене це дуже показово. Найбільш прикро – коли люди, нічого не дивлячись, послуговуючись чутками, ухвалюють свої судження. Водночас прокатна доля у фільмів є. "Дау. Наташа" вже продали в різні країни – тільки протягом кінофестивалю у 15 країн", – сказав режисер.
Він підкреслив, що негативні відгуки про його фільми були переважно в німецькій пресі.
"Наприклад, у Guardian або The New York Times вийшли статті з чудовими відгуками, а в німецькій пресі відгуки були здебільшого жахливими. Хоча за логікою мало б бути навпаки, адже саме в Німеччині допускають радикальніші речі, а англо-саксонська культура, навпаки, консервативніша. Можливо, така реакція пов'язана із глибоко захованими стереотипами німецького суспільства. У фільмі є жорсткі сцени. І вони дістаються до цих прихованих шарів, сформованих тоталітарною спадщиною. По суті, ті, хто у СРСР та Німеччині катували, убивали, доносили, не були якимись іншими людьми. Вони не були злочинцями, а були такими самими людьми, як і ті, кого ми бачимо зараз навколо нас", – заявив Хржановський.
Крім зйомок кіно, ще однією значущою роботою в Україні режисер вважає створення центру дослідження Голокосту. У грудні 2019 року він став художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин яр". На його думку, це дуже значущий для європейської культури і пам'яті проєкт, і він сподівається залучити до його реалізації діячів світової культури.
"Україна завжди була частиною мого життя. У мене мама народилася у Вінниці. І втекла влітку 1941 року від Голокосту. Зараз нікого з рідні не залишилося – всі виїхали в Ізраїль або Америку. Але їхні розповіді про Україну, про життя єврейського містечка завжди були частиною мого життя, хоча я народився й виріс у Москві. Робота над створенням меморіального центру "Бабин Яр" – складна й важлива для мене. Адже це не авторський проєкт. Ідеться про часимну колективної пам'яті України. Тут потрібно знайти таку мову, якою можна говорити про цю ситуацію, щоб люди могли її відчути. Адже за ідеєю людина має любити і пробачати іншій людині. А всі біди у світі – через те, що десь любов і співчуття до ближнього порушили заради чогось іншого. Мені здається, зараз є можливість реалізувати ідею центра пам'яті Голокосту в Україні. Сподіваюся, мені в цьому допоможуть діячі світової культури", – резюмував режисер.
До проєкту "Дау" входить 14 фільмів, виробництво яких розпочали у 2008 році. Зйомки відбувалися в Харкові, де автори кінопроєкту точно реконструювали побут, соціально-культурне та політичне життя СРСР у першій половині ХХ століття, зокрема побудували велику декорацію у вигляді науково-дослідного інституту. У фільмі знімалося кілька сотень людей, зокрема засновник видання "ГОРДОН", журналіст Дмитро Гордон, ексмер Києва Леонід Черновецький, політики Нестор Шуфрич і Михайло Добкін та інші відомі люди.
В основі кіноциклу – мемуари Конкордії Дробанцевої, дружини видатного радянського фізика, лауреата Нобелівської премії 1962 року Льва Ландау.
Хржановський народився в Росії, але у 2009 році виїхав із країни. Він член Європейської академії кіномистецтв. В Україні кінорежисер прожив п'ять років. Зараз живе в Лондоні.
У 2019 році прем'єрні покази кінопроєкту "Дау" в Парижі зібрали численну глядацьку аудиторію (понад 40 тис. людей). Водночас картини заборонили до показу на території Росії. У березні 2014 року Хржановський підписав лист колегам з України, у якому засудив російську військову інтервенцію.
Фестиваль Берлінале 2020 тривав у столиці Німеччини із 20 лютого до 1 березня.
