0 Київ
У всесвіті коміксів DC Джокер — головний антипод Бетмена, його одвічний злий суперник. Нещодавно вийшов на екрани фільм Тодда Філліпса "Джокер" із Хоакіном Феніксом у головній ролі — сольна історія головного лиходія Готема. Від нього можна було б очікувати якихось стандартних ходів, властивих супергеройським фільмам, які зараз масово знімають у Голлівуді, проте "Джокер" — це не зовсім кіно про супергероїв. Навіть не так, це точно не кіно про супергероїв і суперлиходіїв. Тут немає захопливих спецефектів і крутих батальних сцен, фінальної битви героя з антиподом, та й хепі-енду також. Зате є соціальна драма, психологічний трилер і головний герой, доля якого викликає емпатію та співчуття, але вчинки можуть викликати шок і огиду.
До Джокера у виконанні Хоакіна Фенікса найвідомішим кіновтіленням цього героя був Гіт Леджер у "Темному лицарі" (2008). За цю роль актор навіть удостоївся "Оскара" (посмертно) за найкращу роль другого плану. Але все-таки Джокер у виконанні Леджера, як і персонаж Джека Ніколсона з "Бетмена" (1989), – це харизматичні і по-своєму привабливі, проте відверто негативні фігури. Герой Хоакіна Фенікса — глибоко нещасна і психічно хвора людина, яка стає на шлях зла лише тому, що суспільство не залишає їй іншого вибору своїми байдужістю та жорстокістю. Протягом усього фільму ми спостерігаємо трансформацію невинного хлопця з дивацтвами, який мріє про кар'єру стендап-коміка, у вбивцю-психопата. І цю метаморфозу Фенікс відіграє справді блискуче.
Артур Флек мріяв стати стендап-коміком, а став убивцею-психопатом. Скріншот: Warner Bros. Pictures / YouTube
"Джокер" — кіно про взаємини індивіда з умовним "соціумом". Артур Флек, як звуть головного героя до його трансформації у Джокера, — представник соціальних меншин. У нього психічний розлад, він регулярно проходить нагляд у лікаря й отримує ліки за рецептом. Для більшості ж він просто дивний хлопець, над яким можна жорстоко пожартувати чи навіть побити. Адже що він може зробити у відповідь? Невипадково єдиний персонаж фільму, який виявляє до Артура хоч якусь емпатію, – це його колега по роботі, ліліпут Гері, який не з чуток знає, що таке глузування і знущання.
Відмінна риса Артура — постійні і раптові напади сміху, які є ознакою неврологічного розладу, зумовленого тяжкою травмою голови, яку він дістав у дитинстві від побоїв вітчима. Але для оточення цей сміх — лише незрозуміла дивина, відповісти на яку можна грубіянством чи навіть ударом під дих. До речі, про відповідальність суспільства за виховання лиходіїв, які вирішують помститися за біль, ідеться й у першій серії нового сезону мультсеріалу "Південний парк". В епізоді, коли міграційна служба США організовує концтабір для мексиканських дітей, які очікують депортації, один із героїв мультфільму, Кайл Брофловські, каже чиновникам: "Ви виховуєте джокерів-мексиканців".
Творці фільму не обходять стороною й тему соціальної справедливості і класового розшарування суспільства. Сам того не бажаючи, Артур Флек надихає жителів Готема на бунт за поліпшення соціальних умов, а клоунська маска стає символом протесту. Бізнесмен і політик Томас Вейн, батько Бетмена, якщо і не вкрай негативний персонаж, то й особливих симпатій не викликає. Він збирається стати мером міста, щоб урятувати його від хаосу, і водночас називає своїх опонентів "жалюгідними клоунами", які просто заздрять йому та іншим успішнішим людям.
Щодо фільму вже лунають звинувачення в надмірній жорстокості, хоча крові і насильства в ньому не більше, ніж у будь-якому фільмі Тарантіно. Якщо вам набридли глянцеві супергеройські блокбастери, у яких відразу зрозуміло, де добро, а де зло, та й результат теж передбачуваний, іти на "Джокера" варто. Байдужим цей фільм точно нікого не залишить.
