+5 Київ
Добрива російського виробництва протягом останніх років витісняли з вітчизняного ринку українські через низькі ціни на газ, які для підприємств із РФ забезпечує "Газпром", тому вітчизняний хімпром і АПК потрібно підтримувати на державному рівні та захищати від торгової агресії ззовні, пише у своєму блозі на сайті "Цензор.НЕТ" політолог, директор Інституту соціально-політичного проєктування "Діалог" Андрій Миселюк.
"Ситуація на ринку мінеральних добрив України протягом останніх років нагадує битву титанів. З одного боку – потужні російські концерни, які до 2018 року встановили майже повний контроль на українському ринку. З іншого боку – [бізнесмени] Ігор Коломойський і Дмитро Фірташ зі своїми азотними активами, а також дрібніші учасники ринку", – зазначив експерт.
До початку російської агресії у 2014 році український агропромисловий комплекс працював у зв'язці з хімічною промисловістю, пояснив він.
"Довгий час ця зв'язка успішно працювала, поки не почалася війна і РФ не підвищила ціни на газ, частка якого в собівартості добрив традиційно дуже висока. Наші заводи на відкритому ринку різко стали програвати конкуренцію, і в цей час росіяни почали масово завалювати наш ринок своїми добривами. Традиційно використовуючи газ як важіль і ефективний інструмент впливу на Україну. У підсумку, поки у 2014–2016 роках увага українського суспільства була прикута до гострої фази російської агресії на Донбасі, не менш гостра фаза російської агресії відбувалася в торговельній сфері. Без крові й без жертв. Але із сотнями мільйонів доларів, які російські хіміки вивозили з України як виторг за свій товар. Українські ж підприємства – не важливо, приватні чи державні – просто "загиналися", – написав Миселюк.
Дешевий газ від "Газпрому", яким володіють російські виробники мінеральних добрив, – це фактично прихована форма держпідтримки, надана російським хімікам для захоплення іноземних ринків, переконаний він. Політолог наголосив, що чиновники про цю ситуацію мовчали, і в Кабміні ставилися до неї спрощено, визначаючи основним завданням не зірвати кожну нову посівну, нехай і завдяки постачанню добрив із Росії.
"Витрати на виробництво мізерних обсягів продукції не дозволяли українським хімікам запропонувати ринку конкурентну відпускну ціну. І російські добрива на той момент були дійсно дешевшими – через мінімальні ціни на газ від "Газпрому" для хімічних підприємств РФ. Як правда й те, що зазвичай у таких випадках держава для захисту своїх ринків зобов'язана вибудовувати комплексну стратегію, у якій було б ураховано інтереси всіх учасників ринку. У цьому випадку – і аграріїв, і хіміків. І якщо така модель запрацює – без частки сумніву "видавити" з ринку продукцію країни-агресора. Як мінімум на строк, поки військово-політична агресія не завершиться", – вважає автор.
Підтримка вітчизняного хімпрому і АПК може охоплювати навіть спеціальні дотації від держави аграріям, які можуть перекривати неринкову різницю в ціні між російськими та українськими добривами, написав він.
"До 2017 року в Україні фактично сформувалася монополія російських компаній, які вже починали диктувати ринку свої умови. Наш ринок досить відкритий, прозорий і конкурентний. І для того, щоб він залишався таким, на ньому дійсно не має бути місця для продукції із РФ, привабливу ціну якої штучно підтримує політика державного монополіста "Газпрому". Але також важливо стежити і за імпортом загалом. Щоб під виглядом литовських, грузинських чи румунських добрив до нас не заходила продукція того самого російського хімпрому, на яку Кабінетом Міністрів України було накладено повну заборону", – підкреслив Миселюк.
Заходження російського імпорту через треті країни в обхід санкцій Кабміну можна усунути лише додатковими розслідуваннями та спеціальними квотами, які ґрунтувалися б на розумінні реального потенціалу імпорту з кожної конкретної країни, оскільки без цих заходів росіяни продовжать гібридну торговельну війну, переконаний політолог.
