+4 Київ
"Певний час регулятор [НКРЕКП] залишав за собою контроль лише над 28 великими підприємствами з обсягом річного виробництва понад 170 тис. Гкал із наявних у країні майже 650 ліцензіатів. На сьогодні у сфері відповідальності НКРЕКП залишається виробництво тепла лише на ТЕЦ, ТЕС, АЕС і когенераційних установках. Однією з умов перебування під пильним оком комісії було оснащення ТКЕ на 90% вузлами комерційного обліку теплової енергії. Тому, щоб уникнути надмірної уваги центрального органа, деякі компанії йшли на хитрість. У Києві, наприклад, показник оснащення лічильниками тепла раптом знизився, що дало можливість уникнути комунальній компанії "Київтеплоенерго" "юрисдикції" комісії та перейти до більш лояльної підприємству міськдержадміністрації", – ідеться в матеріалі.
Автор статті Віктор Чорноморець зазначає, що в деяких випадках державний регулятор був запобіжником від ризикових операцій тепловиків, які лягали зрештою на тариф.
"Наприклад, купити втридорога якесь обладнання було практично нереально – НКРЕКП просто б не пропустив таку інвестпрограму ТКЕ. Рішення НКРЕКП по тарифах проходило кілька слухань із широким колом обговорення. Що буде зараз, коли вся влада над стратегічними комунальними підприємствами перейшла в одні руки? – пише він. – У ситуації, коли місцеві органи влади мають необмежені можливості управління ТКЕ й у них, швидше за все, знайдуться аргументи для тиску на державу, якщо в опалювальний сезон щось піде не так, розумно не доводити справу до крайнощів, а спробувати відновити систему стримувань і противаг. Можливо, є сенс повернути регулятору функцію контролю за інвестиційними програмами теплокомуненерго – за їх формуванням і, найголовніше, виконанням. Галузі від цього гірше точно не буде".
