-2 Київ
"Наприклад, інвестор має розуміти, що земля під цехом №5 необхідна місту для будівництва стратегічно важливого об'єкта – Шулявського шляхопроводу. ФДМУ оцінив цех у 700 млн грн. Купувати непридатне до використання приміщення за такою вартістю Київська міська рада не збирається. Місто ініціювало примусове відчуження об'єкта за ціною 109 млн грн. Оскільки Київ не відмовиться від планів отримати цех №5 (який потрібен для будівництва розв'язки) і наполягає на тому, щоб питання було вирішено до дня проведення аукціону, то перед інвестором постане непростий вибір: віддати цех і землю безплатно або вступити в баталії з міською владою", – написав він.
Романенко пояснив, що, купивши об'єкт, інвестор у такий спосіб одразу втягнеться в боротьбу з міською владою, крім того, йому доведеться зіткнутися з іще однією проблемою – необхідністю зміни цільового призначення землі.
"Адже земля під заводом – промислового призначення. Це спричиняє значні складності. По-перше, необхідно погодити проєкт землеустрою з місцевим управлінням Держгеокадастру і департаментом архітектури КМДА. Тобто занести бабло. По-друге, отримати у виконавчих органах КМДА план зонування території. Тобто занести бабло. По-третє, остаточне рішення входить у компетенцію Київської міської ради. Потрібно переконати багатофракційний депутатський корпус у необхідності такого рішення. Тобто занести багато бабла, інакше депутати будуть довго вирішувати питання. Коротше кажучи, надмірно бюрократична процедура змусить нового власника шукати, як би м'якше сказати, нетранспарентні шляхи розв’язання проблеми, втягне його в корупційні відносини та затягне процес на довгий час. Може, на рік, може, на два, хто знає куди виведе крива української інвестиційної долі", – спрогнозував політолог.
Водночас залишається ризик, що частину земель у інвестора можуть вилучити.
"Інвестор через придбання акцій стане власником низки об'єктів нерухомості на території заводу, а не земельних ділянок. Він отримує лише права на земельну ділянку, де розташовані об'єкти нерухомості, і на землю, необхідну для їх обслуговування. Землі поза цими межами автоматично не переходять у власність інвестора. Під час звернення до органів влади з метою зміни призначення землі місто зможе ініціювати вилучення "зайвих" ділянок у власність міської громади. Наявність несформованих земельних ділянок унеможливлює отримання цілісного майданчика АТ "ПКМЗ" під забудову. Як то кажуть, сюрпрайз. А на території "Більшовика" якраз є саме такі несформовані земельні ділянки, яким не надано кадастрового номера, тобто "їх не існує". Покупець думає, що купує один обсяг землі (35 га), а за фактом отримує набагато менше", – підкреслив він.
Романенко повідомив, що на території "Більшовика" є приміщення, які є у приватній власності третіх осіб і не входять у комплекс, що підлягає приватизації – 2019 року п'ять будівель, хаотично розташованих на території АТ "ПКМЗ", загальною площею майже 5 тис. м², продали на публічних торгах приватним компаніям.
"Думаєте, це все? Бідні наївні діти, які хочуть швидкого збагачення. Ні, шановні, вам ще доведеться помучитися, щоб розпочати свій девелоперський проєкт. Бо є зобов'язання перед третіми особами – загальна сума боргу АТ "ПКМЗ" перед третіми особами – 120–150 млн грн. До суми варто додати ще штрафи і пеню. Погашення ляже на плечі покупця, що суттєво підніме вартість покупки. Нарешті, зобов'язання перед державою. Заборгованість АТ "ПКМЗ" (без штрафів і пені) становить приблизно 400 млн грн. Плата за землю – не менше ніж 300 млн грн, і щорічно вона зростає на 35–40 млн грн", – перерахував політолог.
Також із моменту переходу підприємства у приватні руки буде знято мораторій на відчуження та банкрутство, тому кредитори почнуть стягувати борги, вважає він.
"Нарешті, є ще одна проблема. Тільки не смійтеся, дорогі інвестори, але у вас обов'язково будуть труднощі з профспілкою і зобов'язання із заробітної плати. Плюс ризики релокації. Тільки не смійтеся, але на заводі сьогодні працює приблизно 300 співробітників. Важливою умовою приватизації буде зберегти їхні соціальні гарантії. У момент інвестиційного торгу в нашої держави вмикається турбота про працівників. Плюс колектив вважає несправедливим рішення про приватизацію. Трудівники в таких випадках не особливо налаштовані на партнерство і модернізацію своєї праці. Адже у них забирають право захопливої праці в руїнах за копійки", – заявив Романенко.
Він підкреслив, що на майбутнього власника також лягає обов'язок збереження основних видів діяльності, які потребують повної модернізації виробництва.
"Існує варіант перенесення діяльності в Черкаську область, але трудовий колектив АТ "ПКМЗ" виступає проти, без згоди якого зробити це неможливо. Отже, доведеться теж розщедритися на те, щоб настрої змінилися у трудового колективу. Ну, а як ви хотіли? Хочеш заробити, потрібно платити. І як вишеньки на торті, дорогі інвестори. Ви маєте знати, що Фонд держмайна і оцінювач об'єкта не несуть відповідальності за інформацію про об'єкт, яку вони надають потенційному інвестору. Водночас інвестор не може самостійно надсилати запит на інформацію керівництву заводу та може відвідати завод тільки з дозволу і в супроводі представників фонду та компанії-оцінювача. Отже, інвестор купує "кота в мішку". Не дякуєте! Купуйте "Більшовик" і потіште нас своїми пригодами. Чекаємо новин", – підсумував політичний експерт.
