"Український енергоринок є одним із найбільш зарегульованих і одночасно непередбачуваних секторів української економіки. За минулий рік регулятор переглянув цінові обмеження двічі, і вже один раз – цього року, долучаючи гравців менше ніж за тиждень", – написала Рибачук.
За її словами, також у ІІ кварталі було внесено суттєві зміни в те, як відбувається ціноутворення на балансувальному ринку, що суттєво вплинуло на економіку активних і нових проєктів. Водночас вона зазначила, що в Україні поки що немає середньо- (пів року – рік) і довгострокових інструментів (один – п'ять+ років) продажів електроенергії. Державна генерація пропонує максимум на місяць, а більшість комерційних гравців задовольняються продажами на день наперед.
"Для банку чи інвестора немає не те що гарантії, а навіть уявлення про те, за якою ціною і кому він продаватиме енергію в наступному році", – наголосила Рибачук.
На її думку, ПДЕ-проєкти мають окупність від шести до 10 років, водночас один-два роки їх будують, і наважитися вкласти інвестиції в такий довгий горизонт важко.
"Потрібні хоча б орієнтовні коридори цін, щоб орієнтуватися на грошовий потік, ризики, розмір кредиту і дати інвесторам якісь гарантії, що проєкт виживе і буде дохідним", – зазначила керівна директорка.
Рибачук уточнила, що фактично після приєднання до ENTSO-E та низки лібералізаційних дій кореляція між українськими і сусідніми європейськими енергоринками – на рівні 85%.
"Тобто нам потрібно активніше продовжувати інтеграцію та вже використовувати європейські інструменти продажу. Але на сьогоднішній день перехід на середньо- та довготривалі механізми роботи ринку масово неможливий, поки держава як основний ринковий мейкер не почне розвивати такі ініціативи й направляти ринок до найкращих практик", – підсумувала вона.