+3 Київ
У закон про референдум включено необхідну кількість запобіжників, щоб на обговорення не виносили питання, які можуть заподіяти шкоду суверенітетові України, заявила в коментарі виданню "ГОРДОН" координаторка громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська.
"Поняття інституту референдуму визначено в Конституції України, тому дискусія навколо теми, а чи потрібен закон про референдум, суперечить Основному законові. Конституція визнає право громадян ініціювати та брати участь у референдумі на рівні з виборами", – зазначила Айвазовська.
За її словами, закон не ідеальний, проте задовольняє вимоги.
"Різні політичні групи заявляють про відсутність потреби інституту референдуму. Ну, тоді вони мали ініціювати виключення цього права з Конституції. Є групи, які вважають, що законопроєкт не дає можливості організувати референдум, тому що ускладнено процедуру. Інші кажуть, що можна провести референдум на антидержавні теми, що зруйнує державу. Ці контроверсійні політичні заяви не дають можливості оцінити сам закон. Він не ідеальний, але він встановлює запобіжники від маніпуляцій. Теми, які можуть виносити на референдум, обмежені. І це досить адекватні обмеження з огляду на нинішній етап розвитку держави й суспільства", – розповіла співрозмовниця.
Вона зазначила, що закон не загрожує територіальній цілісності.
"До закону включено необхідну кількість запобіжників, щоб не виносили питання, які можуть завдати шкоди суверенітету. Референдум – це третій етап верифікації рішень, які стосуються міжнародних угод із питань територій. Законом про референдум не можна відчужувати території країни в інтересах будь-якої міжнародної домовленості або угоди. Тому що народ України може сказати "ні". А без цього інструменту може різне трапитися в гібридний спосіб. Закон про референдум є певним компромісом між зацікавленими групами. Він далекий від ідеалу, але сам собою не може шкодити інтересам держави й суспільства", – уточнила Айвазовська.
За її словами, проблем у законі кілька. Одна з них, наприклад, пов'язана з тим, що не подано чіткого визначення питань загальнонаціонального значення.
"Записано, що громадяни мають право ініціювати обговорення питань національного значення. Такими є питання, які хвилюють дві третини областей, але якісного показника цензу підписів у регіонах сам закон не дав", – підкреслила Айвазовська.
Також вона звернула увагу на той факт, що не уточненим залишився порядок розгляду питань референдуму в Конституційному Суді.
"Звертатися в КСУ можуть президент і 45 нардепів. Але звернення – це не обов'язок депутатів і президента, а право. Може виникнути вакуум, якщо нардепи й президент вирішили не звертатися до суду. Без їхнього звернення КСУ не може розглядати питання за власною ініціативою. Тому відповідальність лягає на нардепів і президента. І в цьому питанні має бути певний консенсус", – зазначила співрозмовниця.
За її словами, залишилося відкритим і питання про порядок імплементації ухваленого на референдумі рішення.
"Якщо рішення референдуму є (не менше ніж 50% громадян прийшли й висловилися), у які терміни й у якому порядку Кабмін та ВР мають імплементувати ці рішення, не визначено в законі. Це необхідно регулювати. Але, найімовірніше, вже змінами до законів – регламент Верховної Ради або закон про Кабінет Міністрів. Це політично головне. Була ще дискусія, чи не підміняє референдум законодавчу гілку влади? Ні, тому що на референдумі народ законів не затверджує", – резюмувала Айвазовська.
26 січня Верховна Рада затвердила в другому читанні й у цілому законопроєкт "Про народовладдя шляхом всеукраїнського референдуму". Президент України Володимир Зеленський подав його до парламенту 9 червня й визначив як невідкладний.
Згідно із законопроєктом, усеукраїнський референдум за народною ініціативою можна проводити на вимогу не менш ніж 3 млн громадян України, які мають право голосу. Оголошує проведення референдуму президент своїм указом.
