+1 Київ
"Будь-хто, хто очікував, що закон про боротьбу з олігархами, який нещодавно підписав президент [Володимир] Зеленський, означав новий початок для України, минулого тижня розвіяв свої надії, коли Національна рада з телебачення і радіомовлення оголосила про надання регіональних телевізійних прав. Усього за 43 частоти боролося 130 претендентів, але більше ніж третину викупила одна компанія "Аверс", яка належить Ігореві Палиці, депутату парламенту і близькому соратнику олігарха Ігоря Коломойського. Скандальний олігарх пов'язаний із Зеленським і раніше цьогоріч потрапив під санкції з боку США за обвинуваченням у "значній корупції", – зазначає автор.
Він переконаний, що деолігархізація, яка мала стати кроком уперед для плюралізму ЗМІ в Україні, перетворилася на посилення контролю в руках тих, хто й без того має надто велику владу у ЗМІ.
"Як власник медіагрупи "1+1", яка складається з восьми телеканалів із сукупною часткою аудиторії приблизно 20%, Коломойський має значний політичний вплив у сьогоднішній Україні. Його медіаактиви використовували для просування передвиборчої кампанії президента Зеленського 2019 року, шоу якого раніше транслювали в мережі Коломойського. Зеленського звинувачують у тому, що він підтримував зв'язки з олігархом із моменту вступу на посаду, формував політику та склад свого уряду відповідно до інтересів Коломойського й діставав натомість позитивне висвітлення у ЗМІ, ця залежність, імовірно, посилиться, оскільки президент боротиметься з непопулярністю в середньостроковій перспективі та почне планувати свою кампанію з переобрання 2024 року", – вважає Кларк.
Автор розкритикував законопроєкт про олігархів за можливість маніпуляцій і те, що головні рішення в його межах покладено на Раду національної безпеки і оборони.
"Є мало підстав вважати, що нещодавно ухвалений в Україні закон про боротьбу з олігархами багато зробить для зміни цієї динаміки влади. Критики стверджують, що критерії визначення того, кого кваліфікують як олігарха, або суб'єктивні, або відкриті для маніпуляцій. Що визначає участь у політичному житті, якщо зв'язок між багатством і владою зазвичай має приватний характер? Що є монополією, якщо володіння та контроль бізнес-активів часто здійснюють через довірених осіб? Навряд чи дає надію те, що розв'язання цих питань буде покладено на Раду національної безпеки і оборони (РНБО) – орган, повністю підконтрольний президенту. Для об'єктивного та справедливого застосування положень законопроєкту потрібна участь незалежного агентства з належними слідчими повноваженнями за умови прозорої та підзвітної практики роботи", – наголосив експерт.
Кларк вважає, що без такого органу закон має вигляд "механізму виконавчої влади, спрямованого насамперед на зведення рахунків із визначеними суперниками, особливо з колишнім президентом України Петром Порошенком".
"Чи можна очікувати, що РНБО чесно розгляне зв'язки між Коломойським та Офісом президента, намагаючись визначити його причетність до політики? Яких зусиль докладуть, щоб повністю розкрити бізнес-імперію Коломойського з огляду на те, що більшість його статків – за межами України? Це стало особливою чутливістю для Зеленського після витоку Pandora Papers та викриттів про те, що він володіє значними багатствами в офшорах, більшість яких було одержано під час ранньої роботи в медіаімперії Коломойського. Конфлікт інтересів занадто великий, щоб мати значну впевненість у тому, що процесом безпосередньо керує президент", – наголосив він.
Ще одним серйозним недоліком закону він назвав те, що документ не розв'язує проблеми місцевих олігархічних мереж, багато з яких самі собою є серйозною проблемою.
"Західні партнери України не можуть дозволити собі залишатися байдужими до недоліків стратегії деолігархізації Зеленського. У найкращому разі це означає втрачену можливість розв'язати проблему, яка є основою проблеми розвитку країни з моменту здобуття незалежності. У найгіршому разі він ризикує перетворитися на інструмент для увічнення тих самих проблем, які він має вирішувати, – вважає Кларк. – США та ЄС мають стежити за реалізацією законопроєкту та домагатися змін, які спираються на передову міжнародну практику. Будь-які зміни мають враховувати рекомендації Венеціанської комісії, на які очікують до кінця року".
Якщо ж закон не зможе ефективно та неупереджено розв'язати проблему олігархічного впливу, західні уряди мають продемонструвати свою готовність ввести додаткові адресні санкції "щодо тих, хто залишається безкарним попри те, що відповідає за корупцію та порушення прав людини", заявив експерт.
