+3 Київ
"Санкції проти громадян України прямо суперечать і самому закону "Про санкції". Проте вони застосовуються, і це створює правові колізії", – пише він.
На думку автора, в Україні санкції часто застосовують до громадян, щодо яких немає вироків, не завершено розслідування або навіть не відкрито кримінальних проваджень. Це порушує право на приватну власність і оминає Кримінальний, Цивільний кодекси й судову систему.
Автор посилається на матеріал юриста й колишнього народного депутата Валерія Карпунцова.
"Чому ще в Україні санкції втрачають довіру населення? Приверну вашу увагу до статті відомого в минулому політика та юриста Валерія Карпунцова. Він наводить висновки трьох Конституційних судів: Німеччини, Італії й України:
- "Коли влада починає карати без суду, вона скасовує право як таке" (ФРН, 1985);
- "Коли держава починає карати не через суд, а через указ – це вже не правосуддя, а політична розправа" (Італія, 1997);
- "Санкції є інструментом зовнішньої політики держави, а не механізмом кримінально-правового впливу на громадян України, до яких має застосовуватися виключно правосудна система" (КСУ).
Ось ще одна цитата: "У правовій державі навіть надзвичайні повноваження обмежені правом" (ЄСПЛ, 1993).
"Усі чотири висловлювання повною мірою стосуються сучасної України. Санкції в Україні все частіше застосовуються не до іноземних суб'єктів чи колаборантів, а до громадян України, щодо яких не завершено розслідування і навіть не відкрито проваджень. Це – обхід судів та адвокатури", – ідеться у статті.
За словами автора, санкції були задумані як інструмент зовнішньої політики. Проте згодом їх почали застосовувати всередині країни, фактично перетворивши на спосіб "швидкого покарання" без суду. На його думку, це створює колізії, які можуть завершитися мільярдними позовами проти України.
Лямець наголосив, що негативний ефект підсилюється низькою економічною ефективністю санкцій. Це викликає підозри, що їх могли накладати навмисно, а доходи від управління активами – іти не до бюджету України.
"Виник прямий логічний ланцюжок: санкції – це спосіб вилучити й переділити чуже майно. Цей зв'язок виглядав певним досягненням, поки вилучали майно російських олігархів. Але він ставав токсичним, коли санкції накладали на цілком легальних бізнесменів із причин, які можна назвати надуманими", – написав він.
До 2025 року, за словами Лямця, суди відмовлялися приймати до розгляду справи щодо правомірності застосування санкцій.
"Згадані колізії до 2025 року не перетворювалися на реальні судові рішення. Причин тому було декілька. Перша – технічна, друга – патріотична. Технічна причина полягала в тому, що Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) банально не видавала підсанкційним особам документ із печаткою й підписами, а на підставі новини в інтернеті неможливо заперечувати рішення РНБО в суді. Патріотична причина полягає в тому, що українські суди досі відмовлялися приймати справи щодо санкцій до провадження. Вони мотивували свою відмову тим, що немає чіткого розуміння в питанні, чи президент України саме накладає санкції, чи лише підписує рішення РНБО. Фактично судді боялися ставати на шляху механізму санкцій, аби не отримати реакцію влади вже проти себе", – зазначив автор.
Проте 2025 року Верховний Суд уперше скасував персональні санкції проти фізичної особи – французького банкіра Луї-Мішеля Дюрея, зазначив експерт.
"Рано чи пізно українські суди змушені будуть розпочати масовий розгляд санкційних справ. Багатомільярдні компенсації – цілком імовірний результат цього процесу", – попередив Лямець у своїй колонці.
