+28 Київ
"Навіщо нас усіх садили? Тому що [експрезидент України Віктор Янукович і його оточення вважали, що] всі бояться і все можна купити. І тут раптом виявилося, що не всі бояться і не всіх можна купити. Я тому так поводився. Після того як посадили мене, було неминуче, що Юлю або якось витіснять із країни, або посадять. Її посадили", – вважає Луценко.
З Тимошенко, згадує він, трапилася несподівана зустріч під час перевезення в автозаку.
"Я з Юлею [коли був під слідством] зустрівся. Буквально в машині, яка везла нас разом у суд. І ми ще в боксах посиділи разом", – підтвердив він.
Коли ексміністра вчергове посадили в автозак, щоб вести до суду, в одному з боксів-"склянок" машини під замком уже сиділа якась жінка.
"Я ще повертаюся до своїх вертухаїв і кажу: "Мужики, ви зовсім охеріли? Що, ви вже баб возите разом із чоловіками?" – "Юро, це я, Юля!" А в неї шок. Вона ніколи не їздила в автозаку. Її возили нормальним бусом есбеушним. Я розумію, який шок це для жінки – у чоловічому блатному бандитському автозаку", – згадує ексглава МВС.
За словами Луценка, він спробував "вибити" шок Тимошенко жартами.
"Я кажу: "Юлю, іди на хер звідси! Я набив собі місце за пів року, авторитет зробив – ти зайняла моє місце! Якого хера? Іди на волю!" Загалом, мене у другий "стакан" запхали. Посадили, дурні, у два сусідні бокси. А Юля – просто не втрачаючи самовладання: "Нас урятують! Уже прем'єр-міністр Британії, прем'єр-міністр Франції, президент, віцепрезидент... "Сипле всіма цими речами", – розповів колишній глава МВС України.
Він додав, що знав, що в цей момент відчуває Тимошенко, бо "такий самий був перші дні" після власного арешту.
"А я ж, зрозуміло, бачу, що вона просто не може вийти із цього обурення становищем, не може прийняти цю несправедливість. Я кажу: "Юлю, у тебе є пилка для нігтів?" Вона каже: "Так". – "Якщо пилкою колупати землю перші чотири роки чітко під 90 градусів, потім повернути 60 градусів з нахилом, а потім різко під 85 взяти вгору, вийдемо прямо у Франції. І нас зустрінуть усі, про кого ти розповіла. Головне – не промахнутися, щоб не захерачити кудись на океан". – "Та ні, ти не зрозумів! Серйозно!" – і знову мені все це розповідає", – поділився ексгенпрокурор.
Він згадує, як вигадував усе нові жарти, щоб розслабити Тимошенко, але нічого не виходило.
"Юлю, та заспокойся! Господи, виспимося. Свіжих людей побачимо, електорат великий. Ти ж вічно була білявкою, а зараз подивися на себе у дзеркало: у тебе коріння волосся вже чорне. Отже, не все програно, організм бореться. Отже, відновлюється після статусу білявки". Вона – нуль уваги. Ми ж розуміємо, що я сміюся. Нуль. Я їй якісь анекдоти насипаю, щось розповідаю. Навчив, як маляви (листи. – "ГОРДОН") передавати під час поцілунку, щоб ніхто не бачив", – розповів Луценко.
За спогадами колишнього міністра, в автозаку їх привезли в Печерський суд, "ще той", до ремонту.
"Жахлива атмосфера! Отже, чотири чоловічі вертухи, чотири – жіночі. Усі, звісно, вирячилися на нас. Та й усе це слухають. А перед нами сидить красень, корінний мешканець в'язниці. По пояс голий, куполи – усе набито. У мене вже закінчилися теми – я не можу вивести її зі ступору. "Кажу: "Юлю, ти знаєш, що таке куполи?" – "Ні". Із Дніпропетровська ніби, має знати. – "Раніше купол за одну ходку набивали. А тепер такі часи апельсинові". – "У сенсі?" – переказує він діалог із Тимошенко.
Луценко пояснив співрозмовниці, що в сучасному кримінальному світі бандити, буває, купують статус злодія.
"Це має назву "апельсин". Тепер іноді навіть за один рік набивають для краси. Ми з тобою політичні – нам із тобою куполи не годяться. Нам годяться профілі вождів. У мене – чотири роки. Тобто два профілі Януковича зліва на грудях і два профілі Януковича справа на грудях. А тобі сім, я так зрозумів, світить? Три – зліва на грудях, три – справа. А куди ти сьомого наб'єш?" І тут нарешті її порвало: "Та йди ти на хер зі своїми жартами!" – каже генпрокурор.
За його словами, більше ніколи їх із Тимошенко разом не возили й не садили в бокси (але двоє політиків після цієї зустрічі довго переписувалися) – "розвели на різні майданчики одного й того самого суду".
"Гумор – знеболювальне для душі. У найстрашніших ситуаціях треба сміятися. Із себе, з оточення, з ворогів. Це єдиний спосіб залишитися живим", – підсумував Луценко.
