-2 Київ
Родичі українських політв'язнів, яких утримують в анексованому Криму і Росії, провели в Києві акцію біля Адміністрації Президента з вимогою особистої зустрічі з Петром Порошенком, передає кореспондент видання "ГОРДОН". За словами рідних і близьких, вони протягом року не можуть пробитися на зустріч із главою держави і самі шукають гроші на адвокатів. Вимоги родичів політв'язнів підтримали правозахисники й активісти.
Учасники акції наголосили, що чудово розуміють: звільнення українських політв'язнів Кремля залежить від президента РФ Володимира Путіна. Однак, на думку рідних, офіційний Київ не докладає максимум зусиль. Наприклад, за чотири роки війни в Україні досі не створено єдиного центру зі збору інформації про політв'язнів, координації зусиль, вироблення стратегії і конкретного плану дій. Учасники акції додали, що створити такий центр або призначити уповноважену особу може тільки президент Порошенко.
У коментарі "ГОРДОН" учасники акції зазначили, що майже чотири роки не отримують від влади жодної інформації про перебіг міждержавних переговорів зі звільнення або обміну. Вони переконані, що створення єдиного органу або призначення уповноваженого з питань звільнення політв'язнів дасть змогу ефективніше і Україні, і Заходу шукати важелі тиску на Кремль.
21 лютого 2018 року, Київ. Акція біля Адміністрації Президента України. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Ігор Котелянець, голова громадського об'єднання "Родичі політв'язнів Кремля", брат обвинуваченого в "диверсійній діяльності" в Криму українця Євгена Панова:
– Існує як мінімум дві категорії заручників: політв'язні Кремля (у Криму й Росії. – "ГОРДОН") і військові (узяті в заручники в окупованих районах Донецької та Луганської областей. – "ГОРДОН"). Останніми українська влада офіційно займається в межах мінського процесу. На жаль, політв'язнями Кремля сьогодні ніхто у владі не займається.
Немає жодної інформації, чи є в України хоча б якась стратегія або план звільнення наших рідних. Ми довго сподівалися на міністерства й відомства, але державна система так влаштована, що жоден чиновник ніколи не візьме на себе більше зобов'язань, ніж ті, що прописані в його інструкції. Ніхто не хоче добровільно брати на себе питання звільнення українських політв'язнів із російських в'язниць. Це може зробити тільки президент України, віддавши відповідне доручення.
Наша акція сьогодні – це реакція на відсутність відповіді від Адміністрації Президента. Уже рік ми подаємо звернення, надсилаємо листи до Адміністрації з проханням зустрітися. На частину звернень ми дістали відповідь "ми займаємося політв'язнями" – і все, більше жодної конкретики ми так і не почули.
Ігор Котелянець, брат фігуранта справи "українських диверсантів" Євгена Панова. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Галина Виговська, мама українського політв'язня Валентина Виговського, засудженого в Росії до 11 років позбавлення волі:
– Мій син засуджений за "шпигунство" на 11 років колонії суворого режиму. Над ним постійно знущаються, він сидить у штрафному ізоляторі, годують дуже погано. Ми вже три з половиною роки чекаємо, що влада зробить хоч який-небудь крок. Ми скрізь ходили, стукали в усі двері, але надії майже не залишилося. Ми не знаємо, що писати дітям у в'язницю. Вони дуже чекають, у них майже не залишилося сил, вони втрачають здоров'я. Ми дуже просимо президента прийняти нас.
Наталія Каплан, сестра українського політв'язня Олега Сенцова, засудженого в Росії до 20 років в'язниці:
– Із президентом України жодного разу не зустрічалася, хоча з багатьма європейськими й американськими політиками я постійно на зв'язку, вони тримають тему на плаву. Наше МЗС теж багато робить, але головна проблема – що в Україні немає єдиного органу, який би об'єднував усі зусилля, розробляв стратегію і скеровував усе в потрібне русло.
Нещодавно Олег раптово мені подзвонив, зв'язок був всього три хвилини. Він дзвонив із таксофона, було дуже погано чути. По голосу було зрозуміло, що йому важко. Я запитала, чи потрібні йому гроші, коли надіслати передачу. Він сказав: "Я чекаю іншого", – і майже відразу зв'язок перервався. Думаю, він ще вірить, що його звільнять. Хоча, звичайно, із кожним разом дедалі важче. Скоро чотири роки, це дуже великий термін.
Востаннє ми з ним бачилися в Ростові-на-Дону перед вироком суду. Олег сидить у бараку в Лабитнангі (місто Ямало-Ненецького автономного округу на Уралі. – "ГОРДОН"). Там дуже жорсткий режим, цим і "славиться" ця колонія. Його не катують, це добре. Він читає, грає в шахи, спілкується. Багато пише, але не передає на волю, говорить: "Усе це вийде разом зі мною".
Наталія Каплан, двоюрідна сестра українського політв'язня, режисера і сценариста Олега Сенцова, засудженого в Росії до 20 років в'язниці. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Марія Томак, правозахисниця, координатор "Медійної ініціативи за права людини":
– Президент зустрічався з родиною Надії Савченко, коли вона перебувала у російській в'язниці, зустрічався з родиною українського журналіста Романа Сущенка, який проходить у "шпигунській справі" і перебуває зараз у московському слідчому ізоляторі "Лефортово". Але президент досі не зустрівся, наприклад, із родиною Олега Сенцова. Це абсолютно не зрозуміло.
Президент дарує футболки із зображенням Сенцова британському музикантові Елтону Джону, але чомусь не хоче зустрітися із сім'ями політв'язнів Кремля. Їхня кількість зростає, але в Україні досі немає жодного системного рішення щодо їх звільнення. Хоча, безсумнівно: поки буде тривати гібридна війна – будуть нові затримання й арешти. Логічно, щоб з'явилася уповноважена особа, яка б системно займалася питаннями звільнення.
Тамара Іванівна Клих, мати українського політв'язня Станіслава Клиха, засудженого в Росії до 20 років в'язниці, і правозахисниця Марія Томак. Фото: Crimean Human Rights Group / Facebook
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", колишній колега політв'язнів Олексія Бессарабова і Дмитра Штиблікова, обвинувачених Росією в "диверсіях":
– У ці дні чотири роки тому почалася російська агресія. І перші політичні в'язні Кремля з'явилися саме в Криму. Мої колишні колеги зі севастопольського щоквартального видання "Чорноморська безпека" Олексій Бессарабов і Дмитро Штибліков. Олексій зараз перебуває в СІЗО, а Дмитро вже дістав вирок – п'ять років колонії суворого режиму. І таких справ десятки.
Питання політв'язнів Кремля, які перебувають у Криму і Росії, поза мінськими переговорами. Створюється враження, що питання звільнення наших рідних і близьких винесли за дужки. Тому ми хочемо нагадати владі й президенту, що цим треба системно займатися, а не просто робити заяви з боку МЗС та інших відомств. Потрібен системний підхід. Це буде сигналом і українській, і міжнародній спільноті, що людей не кинуто напризволяще.
Ми вже звернулися з листами до європейських лідерів, зокрема, до канцлера ФРН Ангели Меркель і президента Франції Еммануеля Макрона як учасників нормандського формату. Ще раніше звернулися до міністра закордонних справ Канади Христі Фріланд, тому що саме Канада зараз очолила "Велику сімку". Суть наших звернень проста: на Росію необхідно посилити міжнародний тиск для звільнення наших рідних і близьких.
Михайло Гончар на акції біля Адміністрації Президента. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Приблизно за годину після початку акції до учасників вийшла віце-спікер парламенту, представник України на переговорах у Мінську Ірина Геращенко. Вона зазначила, що українська сторона готова обміняти затриманих громадян РФ на українських політв'язнів, але питання про зустріч із президентом залишилося без відповіді.
"Немає такої зустрічі в Мінську, де б не поставало питання про звільнення наших політв'язнів, яких було затримано з абсолютно надуманих приводів. Безумовно, українська сторона готова передати росіян, яких затримано за злочини проти Держави Україна і які перебувають в українських в'язницях. Готова заради звільнення наших заручників. Інше питання – що, на жаль, Російська Федерація це питання заблокувала. Ключі від в'язниць є в Кремлі, точніше – лежать у кишені Путіна. Президент України використовує всі можливості, щоб розв'язати питання. Він уважає своїм обов'язком докладати максимум зусиль для звільнення заручників", – заявила Геращенко.
Ірина Геращенко (у центрі), праворуч від неї – Тамара Клих та Ігор Котелянець. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com
Згідно зі звітом міжнародних правозахисних груп, станом на січень 2018 року 64 громадян України вважають політв'язнями Кремля. Уже в лютому їх кількість досягла 66 осіб, 54 з яких перебувають в анексованому Криму чи були там затримані й вивезені в Росію.
Родичі українських політв'язнів Кремля заявили, що 26 лютого 2018 року вийдуть під стіни російського посольства в Києві з вимогою звільнити своїх близьких. Акцію, за їхніми словами, підтримають активісти на Заході, які теж вийдуть до посольств РФ у своїх країнах.
