Не вперше європейські столиці охоплені тривогою через те, що Путін може вибірково розділити трансатлантичний альянс і здобути все, чого хоче в Україні, ідеться у статті.
Напередодні несподівано оголошеного саміту на Алясці 15 серпня між Путіним і Трампом один європейський дипломат, який побажав залишитися анонімним, сказав CNN, що "ми ризикуємо стати приміткою на полях історії". Дипломат наголосив, що в Парижі, Берліні чи Лондоні "немає відчуття, що захоплення чужої території має якесь значення для цієї адміністрації США", і це дуже турбує європейців.
Частково страхи європейців зумовлені тим, що майже нічого невідомо про те, які пропозиції Кремль висунув для припинення бойових дій в Україні, пише автор. Ані Путін, ані спецпосланник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф нічого не сказали після візиту останнього до Москви.
Трамп після повернення Віткоффа заявив, що "буде обмін територіями, що піде на користь обом сторонам". Однак європейці бояться, що "користь обом" – це дуже сумнівний результат, бо немає жодних ознак, що Путін "відступив хоча б на дюйм від своїх максималістських вимог" – чи то в територіальному плані, чи стосовно того, щоб Україна залишалася своєрідною "грушою для биття" Росії без жодних гарантій безпеки і з обмеженнями щодо розміру і спроможностей свого війська, зазначили в матеріалі.
Лістер проводить паралель між ситуацією, що склалася, і Мюнхенською угодою 1938 року між британським прем'єром Невілом Чемберленом і лідером нацистської Німеччини Адольфом Гітлером. Чемберлен говорив, що навіть після окупації нацистами Чехословаччини Гітлер запевняв його: "Це остання територіальна претензія у Європі".
Великобританія і низка країн ЄС у спільній заяві наголосили, що залишаються відданими принципу: "міжнародні кордони не можна змінювати силою". Як пише телеканал, вони провели багато часу, намагаючись донести свої аргументи віцепрезиденту США Джей Ді Венсу.
Адміністрація Трампа описала вимоги Путіна щодо припинення вогню в Україні в чотирьох різних версіях із 6 серпня, зазначив американський Інститут вивчення війни (ISW). Усі вони мають спільну рису: Путін вимагатиме, щоб українські війська відійшли з усіх районів Донецької області, які вони ще контролюють. Сюди входять великі міста – Слов'янськ, Краматорськ і Костянтинівка. "Погоджуючись на таку вимогу, Україна змушена буде відступити від "поясу фортець" – головної лінії оборони в Донецькій області з 2014 року", – зазначає ISW.
Ще одне питання – чи погодиться Кремль на якісь європейські сили підтримки, які забезпечать дотримання режиму припинення вогню, пише Лістер. Усі ознаки вказують на те, що Росія не дозволить жодній країні НАТО брати участь у такій місії, зазначив він.
Журналістка Рим Момтаз із Фонду Карнегі за міжнародний мир заявила, що від моменту інавгурації Трампа в січні "європейці купили необмежений квиток на американські гірки" з ним. За його словами, "вони сіли, пристебнулися й регулярно кричать від страху, але не можуть зійти з атракціону".
Хоч як європейці прагнуть підтримувати й захищати Україну, вони опинилися у становищі прохачів, адже лише здогадуються, що можуть вирішити без них, наголосив Лістер. Вони платять ціну за те, що не виробили стратегічної ідентичності, незалежної від США, як на цьому вже вісім років наполягає президент Франції Еммануель Макрон, вважає автор статті.
Кая Каллас, глава зовнішньої політики ЄС, підкреслила, що "до будь-якої угоди між США і Росією мають входити Україна і ЄС, адже це питання безпеки України й усієї Європи", писало Reuters. Каллас скликає 11 серпня зустріч міністрів закордонних справ ЄС для обговорення "агресії Росії проти України".
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц 10 серпня висловив схожу позицію, заявивши, що "ми не можемо допустити, щоб територіальні питання між Росією й Америкою обговорювали чи навіть вирішували за спинами європейців і українців", інформувало Тagesschau. Він припустив, що американський уряд дивиться на це так само.
На думку Міка Раяна, колишнього австралійського генерала, який зараз відстежує конфлікт, становище Європи є набагато небезпечнішим, ніж має бути, бо самі США не мають стратегії щодо України. Він підкреслив, що "там лише гнів, імпульси, пости в соцмережах, кілька змін курсу і прагнення Трампа здобути Нобелівську премію миру".