Польща заснувала День пам'яті "жертв геноциду ОУН і УПА"

Політика

Польський Сейм ухвалив закон про встановлення 11 липня Днем пам'яті поляків, котрі загинули від "геноциду", який скоїли Організація українських націоналістів (ОУН) й Українська повстанська армія (УПА). Про це пресслужба парламенту повідомила 4 червня у Facebook.

У документі йдеться про те, що у 1939–1946 роках учасники ОУН і УПА, а також інших українських формувань убили понад 100 тис. поляків і ще стільки само змусили тікати з територій, які тоді входили до складу Польщі. Пік убивств припав на літо 1943 року, і дату 11 липня обрали символічно, зазначено в релізі.

"Мученицька смерть через належність до польської нації заслуговує на те, щоб її пам'ятали у вигляді дня, який щорічно вшановує польська держава, сплачена цими жертвами", – цитує закон пресслужба Сейму.

Контекст

Волинська трагедія (у польській історіографії – Волинська різанина) – низка взаємних етнічних чисток, які в роки Другої світової війни на Волині проводили Українська повстанська армія з одного боку, Армія Крайова та інші польські формування – з іншого. Точна кількість жертв з обох боків невідома. Вважають, що жертвами стали 25–100 тис. поляків і від кількох тисяч до 24 тис. українців.
2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом, а також установив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, який скоїли українські націоналісти проти громадян Другої Речі Посполитої. У відповідь Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректною оцінкою трагічних подій.
2017 року Україна у відповідь на руйнування й пошкодження українських пам'ятників на території Польщі запровадила мораторій на ексгумацію поховань поляків на українській території. Усі ці роки це питання порушували між країнами.
Польща заявила, що обговорюватиме питання ексгумації поляків у межах переговорів щодо вступу України в ЄС. 2025 року роботи з ексгумації жертв Волинської трагедії відновили, їх у квітні – травні проводили в Тернопільській області. У Мінкульті України заявили, що "ця історія може стати найновішою сторінкою в загальному трактуванні минулого".