$41.04 €44.68
menu closed
menu open
weather +31 Київ
languages

Who is Mr. Flynn? Для Путіна Флінн, який отримав від Росії гроші, – завербований агент, якого тепер слід використовувати – Фельштинський G

Who is Mr. Flynn? Для Путіна Флінн, який отримав від Росії гроші, – завербований агент, якого тепер слід використовувати – Фельштинський Майкл Флінн – генерал-лейтенант у відставці і колишній директор військової розвідки США
Фото: EPA

Колишній радник президента США Дональда Трампа з питань національної безпеки Майкл Флінн отримав із Росії майже $600 тис. через посередника – турецького бізнесмена Екіма Алптекіна. Про це в ексклюзивному матеріалі для видання "ГОРДОН" написав російсько-американський історик, автор книги "ФСБ підриває Росію" Юрій Фельштинський. Автор уважає, що екс-радник Трампа отримував "зарплату" за роботу на президента РФ Володимира Путіна.

Виступаючи з промовою на Республіканському національному конгресі 20 липня 2016 року, Флінн скандував "Lock Her Up!" разом із публікою і звинуватив Гілларі Клінтон у тому, що вона поставила під загрозу національну безпеку США. Серед іншого він заявив: "Якби я – а я розбираюся в цих питаннях – зробив би навіть десяту частину того, що вона зробила, я був би у в'язниці сьогодні".

Американський генерал Майкл Томас Флінн, відомий прихильник гасла "Посадіть її!", може сам опинитися у в'язниці за державну зраду.

І от чому: у 2015–2016 роках він отримав майже $600 тис. російських грошей. Велика їх частина надійшла з російського "Связь-банка", який у грудні 2007 року видав кредит у розмірі $150 млн турецькому бізнесменові Екіму Алптекіну, а також його голландському і російському партнерам. Цей кредит так і не погасили, а в 2016 році Алптекін перевів невелику його частину, приблизно $530 тис., генералу Майклу Флінну. Формально – як плату за лобіювання у США інтересів Туреччини. Але це було лише прикриттям. Насправді Туреччина ні до чого цього не мала стосунку. До всього цього мали стосунок Росія і Путін.

Фото: Kamil Ekim Alptekin / Facebook Екім Алптекін працював із Флінном до 16 листопада 2016 року. Фото: Kamil Ekim Alptekin / Facebook

Саме тому Флінн зареєструвався як лобіст Туреччини тільки в березні 2017 року, після того, як інформація про отримання ним великої суми стала відома правоохоронним органам США і просочилася в пресу: 7 березня Флінн подав документи в підрозділ національної безпеки мін'юсту США за законом про реєстрацію агентів (FARA) про те, що його компанія – Flynn Intel Group Inc. – отримала $530 тис. у вереснілистопаді 2016 року від невеликої нідерландської компанії Inovo BV, яка належала турецькому бізнесменові Екіму Алптекіну (який володів іще кількома компаніями, зокрема Inovo Turkije).

BV – голландською Besloten Vennootschap – приватна компанія. Контракт Флінна з Inovo BV був підписаний, за одними відомостями, 9 серпня, за іншими – 15 вересня 2016 року на загальну суму в розмірі $600 тис. за три місяці роботи. Останній платіж у розмірі $145 тис. був отриманий Флінном 14 листопада 2016 року, вже після того, як Трамп був обраний президентом. На цьому "робота" Флінна на Алптекіна закінчилася, і Флінн подав заяву про завершення контракту з Inovo BV, вказавши 16 листопада як день закінчення контракту. Наступного дня його призначили радником з національної безпеки новообраного президента США.

Утім, документ про закінчення контракту Флінн подав у Сенат після того, як "роботою" Флінна на Inovo BV зацікавилося міністерство юстиції США. До того ж у поданій Флінном документації було вказано, що Flynn Intel Group Inc. отримала за свою роботу менше ніж $5000, що було з боку Флінна відвертою брехнею. Як писала 10 березня 2017 року The New York Times, "це, можливо, означає, що велику частину послуг, наданих ним пану Алптекіну, він не розглядає як лобіювання в юридичному сенсі". Отже, $5000 за лобіювання на користь Туреччини. Решта $525 тис. за щось інше. За що?

"Я не згодний із цією заявою, – відповідав Алптекін телефоном зі Стамбула на запитання журналістів про реєстрацію Флінна 7 березня 2017 року як агента Туреччини. – Усе було б зовсім інакше, якби я працював на уряд Туреччини, але я не отримую вказівок ні від кого в [турецькому] уряді". На уряд Туреччини Алптекін дійсно не працює і ніколи не працював, а його невелика голландська компанія Inovo BV у звітах демонструвала самі збитки і не мала фінансової можливості виплатити Флінну $530 тис., хіба що отримавши попередньо цю суму з якогось іншого рахунку.

Усе почалося у квітні 2014 року, коли генерал Флінн, на той момент голова Розвідувального управління міністерства оборони США, утратив роботу, пробувши на посаді менше ніж два роки. Він сяк-так перебивався протягом усього наступного року. У жовтні 2014 року відкрив свою консультаційну фірму.

"Це непрозорий бізнес, який не привертав публічної уваги, фактично без адреси. Коли репортер проводив розслідування минулої осені, воно привело його до міста Александрії у Вірджинії, до офісної будівлі непримітної штаб-квартири іншої фірми, яка називається White Canvas Group. У жовтневому інтерв'ю містер Флінн дав лише невиразний опис своєї фірми. Він сказав, що працює з клієнтами з Японії і з Близького Сходу," – писала про бізнес Флінна The New York Times.

І тоді на допомогу прийшов новий роботодавець: Російська Федерація. Починаючи з серпня 2015 року Флінн отримує зарплату $11 250 на місяць. Щоправда, це вимагало певної винахідливості з боку наймача.

У серпні 2015 року Флінн отримав $11 250 від російської вантажної авіакомпанії "Волга-Днепр", у вересні 2015 року рівно таку ж суму йому виплачує Kaspersky Government Security Solutions Inc., американська дочірня компанія "Лабораторії Касперського", російського підприємства у сфері кібербезпеки. Показово, що серед росіян "Лабораторія Касперського" має репутацію фірми, тісно пов'язаної з ФСБ. Але Флінн – не росіянин, він американський генерал; можливо, він був не в курсі. Ідентичні платежі у форматі зарплати по $11 250 на місяць продовжували надходити Флінну в жовтні, листопаді і грудні 2015 року; загалом $33 750 за три місяці. Ці гроші Флінн формально отримав після поїздки до Москви на кілька днів у грудні 2015 року як гонорар за інтерв'ю російському пропагандистському каналу Russia Today (RT). У Москві ж він брав участь у святкуванні 10-річного ювілею RT, де – як було показано всьому світу – сидів за одним столом із президентом Росії Володимиром Путіним.

Путин и Флинн на праздновании 10-летия телеканала RT Путін і Флінн на святкуванні 10-річчя телеканала RT 10 грудня 2015 року. Фото: EPA

Не будемо моралізувати, чи припустима участь американського генерала у святкуванні ювілею російського урядового каналу, який займався рівно 10 років антиамериканською пропагандою і щойно провів на наших очах войовничу антиукраїнську кампанію, яка слугувала пропагандистським прикриттям російського вторгнення в Україну у 2014 році та окупації частини території України, недоторканність кордонів якої була гарантована і Росією, і США Будапештською угодою 1994 року. Якщо можна взяти $11 250 у Касперського, за тією ж логікою можна взяти жовтнево-грудневу зарплату в RT. Січневу 2016 року зарплату ($11 250) довелося віддати агентству Leading Authorities, яке формально організувало виступ Флінна в Москві. Щоправда, Флінну були оплачені два квитки до Москви в бізнес-класі (йому та його синові), плюс готель "Метрополь" у Москві, плюс усякі дрібниці типу екскурсій та квитків у театр.

Газети довго рясніли сенсаціями про отримані Флінном від стратегічного ворога Сполучених Штатів від $56 250 до $67 500 – залежно від того, як рахувати. На цьому тлі ще більшою сенсацією пролунала інформація про те, що Флінн є агентом турецького уряду й отримав за свою лобістську діяльність у 2016 році $530 тис.

У шпигунському фільмі-детективі "Четвертий протокол" (The Fourth Protocol) співробітник британської розвідки передає (із найкращих мотивів) секретні документи колезі з Південної Африки, не підозрюючи, що той працює на СРСР. Я не знаю, чи стане для генерала Флінна несподіванкою, тим більше  неприємною несподіванкою  новина про те, що одержувані ним від турецького бізнесмена Екіма Алптекіна гроші за лобіювання турецьких інтересів були грошима Росії і були авансом Флінна за проведення ним у майбутньому проросійської політики на посаді радника з національної безпеки при президенті США Дональді Трампі, а лобіювання на користь Туреччини було лише прикриттям, маскуванням, покликаним відвернути увагу американської громадськості та правоохоронних органів від сумнівної або навіть злочинної діяльності Флінна.

Агенту треба платити. Можна платити регулярно невеликі суми під виглядом гонорарів за виступи

Сумнівів бути не може: з точки зору полковника ФСБ Путіна, який став у 2000 році президентом Росії, американський розвідник, генерал, який отримує від російської держави гроші, є його агентом. Немає водночас жодного значення, що вважає в цей момент генерал, який отримує гроші від Путіна. Можливо, він уважає себе гарним бізнесменом або зіркою сцени, з якої виступає. Для Путіна Флінн, який отримав від Росії гроші, – завербований агент, якого тепер слід використовувати.

Агенту треба платити. Можна платити регулярно невеликі суми під виглядом гонорарів за виступи. Можна викликати до Москви і заплатити за інтерв'ю RT $45 тис. ($33 750). Але як заплатити майбутньому раднику президента США з національної безпеки за майбутню агентурну діяльність великі гроші, зовсім великі, сотні тисяч? Та так, щоб це не викликало підозр?

Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно повернутися до першого офіційного платежу генерала Флінна в розмірі $11 250, отриманого в серпні 2015 року від російської авіакомпанії "Волга-Днепр", і відступити в далекий 1990 рік, коли російський Ульяновський авіаційний завод (зараз він називається АТ "Авиастар-СП" або просто "Авиастар"), розташований у місті Ульяновську, став засновником авіакомпанії "Волга-Днепр", яка експлуатує великовантажні літаки "Руслан" (Ан-124). Саме ця компанія, яка зареєстрована у США як Volga Dnepr Unique AirCargo і входить у групу компаній "Волга-Днепр", оплатила влітку 2015 року участь Флінна в конференції з питань логістики та безпеки у країнах Близького Сходу і Африки у Вашингтоні, видавши Флінну перші $11 250.

За 11 років до цього, у 2004 році, голландець Роел (Рул) Піпер і росіянин Данило Каждан почали створювати в Європі інвестиційні фонди Європейського дослідницького центру технології та інвестицій (European Technology and Investment Research Center, скорочено ETIRC). Президентом іноземних ETIRC'ів був Піпер.

Фото: ЕРА Роел Піпер – підприємець та інвестор із Нідерландів. Фото: ЕРА

У Росії тоді ж Каждан заснував компанію "ЕТИРК Холдинг Рус" (Індивідуальний податковий номер 7729512144). Засновником, власником і президентом цієї компанії був сам Каждан. "ЕТИРК Холдинг Рос" Каждана існує в Росії донині, щоправда, під іншим номером – ІНН 7709669235). Свій перший ЕТИРК Каждан збанкротив у 2013 році. Мабуть, Каждан був більш відомий як Даніель Болотін, про якого часто писала російська та іноземна преса як про підприємця і винахідника.

Згідно з офіційним описом агентства Bloomberg, "ETIRC B. V. пропонує віддалені технологічні рішення, а також підтримку та сервісне обслуговування, використовуючи мережу розробників і програмістів у Росії. Компанія надає послуги у галузі програмного забезпечення, аутсорсингу, телекомунікацій, авіакосмічної промисловості, енергетики, патентування, машинобудування, біохімії. Також компанія надає низку послуг, таких як удосконалення структури капіталу, створення планів реструктуризації і рекапіталізації, злиття і поглинання, первинне розміщення на фондовому ринку (IPO) паперів російських, турецьких і східно-європейських державних, корпоративних, фінансових інституцій. Крім того, компанія супроводжує добір, створення та оптимізацію бізнес-об'єднань, спільних підприємств, приватизацію тощо"

Окрім Голландії, ETIRC'и були зареєстровані в Бельгії та Люксембурзі. На додаток до цього у 2005 році "ЕТИРК Холдинг Рус" (тобто Данило Каждан) і Данило Каждан (як приватна особа) заснували АТ "СТК Развитие". Ця компанія теж діє та існує донині. Серед її клієнтів – "Газпром", "Транснефть", "Банк Москвы", "Альфа-Банк", "Ростелеком", РЖД, "Мосэнерго", "Ингосстрах", ФМС Росії, "Роснефть", ФАС Росії і багато, багато інших організацій. Простіше перелічити тих, хто не є клієнтом підприємливого Каждана.

У 2004 році Каждан реєструє ще одну компанію: ЗАТ "ЕТИРК Авиэйшн Рус", де Каждан, як і у випадку всіх інших заснованих ним компаній, був єдиним засновником (у 2012 році антимонопольна служба Росії притягла цю компанію до відповідальності за змову з іншими постачальниками м'ясної продукції для російської армії, і у 2016 році компанію було ліквідовано). Одночасно Піпер і Каждан зареєстрували авіаційну компанію в Люксембурзі ETIRC Aviation. Як випливало з назв обох компаній, спеціалізуватися вони мали на літакобудуванні.

Тут доводиться зробити черговий відступ. У 1998 році колишній менеджер Microsoft Верн Рабурн, що прийшов у Microsoft 18-ю людиною, заснував компанію Esclipse Aviation, мажоритарним акціонером якої, якщо вірити "Вікіпедії", став засновник Microsoft Білл Гейтс. У компанії не дуже добре йшли справи, але вона все-таки виробляла легкі реактивні літаки марки Eclipse-500 у Нью-Мехіко й існувала, як буде показано нижче, до 2008 року, поки не була збанкрутована Алптекіним, Піпером і Кажданом.

Слід зазначити, що Піпер і Каждан отримали максимальну вигоду з можливості використовувати ім'я Гейтса у зв'язку зі своїм проектом, до якого Білл Гейтс насправді не мав жодного стосунку: у Росії літак рекламували саме як "літак Білла Гейтса". Журналістка Наталія Полат писала:

"Літаки, розроблені свого часу Біллом Гейтсом, будуть збирати в Росії. Колишній колега Гейтса директор Європейського дослідницького центру технологій та інвестицій (ETIRC) Роел Піпер має намір запустити цей проект на ульяновському заводі "Авиастар". Минулої суботи на батьківщину Леніна приїжджав представник ETIRC і гендиректор компанії "Эклипс Европа" Данило Каждан. Він відвідав "Авиастар", щоб оглянути його виробничі площі для випуску нового лайнера Eclipse-500Eclipse-500 в Америці здобув широку популярність іще до того, як перша машина зійшла з конвеєра. Адже одним із основних авторів проекту став знаменитий засновник компанії Microsoft Білл Гейтс. За значущістю він є другим акціонером компанії Eclipse Aviation. Цей шестимісний літак призначений для чартерних перевезень на маршрутах довжиною від 500 до 1000 км за цінами, порівнянними з ціною звичайного авіаквитка на плановий рейс. Максимальна швидкість польоту становить майже 700 км/г. Ціна літака – орієнтовно $1,3 млн. Єдиний завод із виробництва цих лайнерів розташований в Америці. Тепер колега Гейтса Роел Піпер зробив ставку на Росію. [...]

Місяць тому Піпер познайомився з ульяновським губернатором Сергієм Морозовим на Російському економічному форумі в Лондоні. Проект "Эклипса" видався Морозову привабливим. [...] Разом із представником ETIRC Данилом Кажданом до Ульяновська приїхав і аудитор рахункової палати Сергій Рябухін. [...] Сторони вже підписали протокол про співпрацю. Переобладнання площ на "Авиастаре" розпочнеться у вересні цього року. Спеціально для цього Роел Піпер прилетить на особистому літаку"

"Финансовые Известия", 15 червня 2005 р.

З читання замітки складалося враження, що Білл Гейтс безпосередньо залучений до бізнесу свого "колеги" Піпера. Колегами Піпер і Гейтс, звичайно ж, ніколи не були.

3 березня 2005 року стало відомо про підписання "Внешэкономбанком" (ВЭБ) Росії меморандуму з компаніями Eclipse Aviation Eastern Europe (Люксембург) та "Эклипс Авиэйшн Рус" (Росія). Згідно з підписаним меморандумом ВЭБ мав намір інвестувати кошти у виробництво літака Eclipse-500, що розроблявся компанією Eclipse Aviation Eastern Europe, на території Росії. Конкретні цифри запланованого фінансування були розкриті ВЭБ тільки у 2008 році. Піпер оцінював проект у $300 млн, але у ВЭБ просив лише третину. ВЭБ висловив готовність видати кредит у розмірі $330 млн.

Важливе уточнення: підписання меморандуму між ВЭБ Росії з одного боку та Кажданом і Піпером з іншого було аферою. Люксембурзької компанії Eclipse Aviation Eastern Europe, від імені якої меморандум підписував Піпер, і російської компанії "Эклипс Авиэйшн Рус", від імені якої меморандум підписував Каждан, судячи з усього, не існувало. Жодних літаків Каждан і Піпер, які підписали меморандум, на той момент не виробляли. Літаки Eclipse-500 виробляла у США американська компанія Eclipse Aviation, до якої Піпер і Каждан не мали стосунку (вони були лише дилерами з продажу цих літаків у Східній Європі). Утім, вже маючи на руках меморандум ВЭБа про згоду банку надати позику на виробництво літаків у Росії, Піпер як президент ETIRC оголосив про намір запустити виробництво Esclipse-500 в Ульяновську на авіаційному заводі "Авиастар", тому самому, який був партнером компанії "Волга-Днепр", яка виплатила генералу Флінну перший платіж у розмірі $11 250.

У червні 2005 року Каждан приїхав для ведення переговорів до Ульяновська. Докладне повідомлення про це 14 червня 2005 року дав сайт губернатора Ульяновської області.

"11 червня ЗАТ "Авиастар-СП" із робочим візитом відвідали аудитор Рахункової палати РФ Сергій Рябухін і представник Європейського дослідницького центру технології та інвестицій (ETIRC) Данило Каждан (Бельгія). Метою візиту стало ознайомлення з виробничими можливостями ульяновського авіабудівного заводу. Керівництво ETIRC має намір розмістити на "Авиастаре" лінію зі збірки сучасного малогабаритного літака Esclipse-500. [...] Після ознайомлення з унікальними виробничими потужностями "Авиастара" учасники делегації і перші особи області підписали протокол про наміри сторін, уклавши таким чином попередню домовленість про співпрацю. [...] У вересні до Ульянівської області для більш детального обговорення співпраці між ETIRC і "Авиастаром" прибуде президент бельгійської фірми Роел Піпер".

Каждан обіцяв вкласти у виробництво не менше ніж $80 млн. Але переобладнання площ на "Авиастаре", яке за підписаною раніше угодою мало початися у вересні 2005 року, так і не почалося.

Фото: aviastar-sp.ru "Авиастар" спеціалізується на виробництві транспортних літаків Іл-76МД-90А, пасажирських і вантажних літаків сімейства Ту-204, сервісному обслуговуванні транспортних літаків Ан-124 "Руслан". Фото: aviastar-sp.ru

1 листопада 2005 року RBC Daily повідомив, що Піпер і Каждан вирішили виробляти літаки не в Ульяновську, а у Воронежі на Воронезькому акціонерному літакобудівному товаристві (ВАЛТ). Тристоронню угоду між Eclipse Aviation Eastern Europe, Воронезькою обласною адміністрацією та ВЭБ планували підписати 31 жовтня. Однак "за ініціативою люксембурзької сторони" "перенесли на середину листопада". Водночас у прес-службі ВЭБ на запит RBC Daily повідомили, що про терміни підписання контракту в банку взагалі нічого не знають. Фінансові показники проекту банк також розкривати відмовився. Отримати офіційний коментар у російському представництві Eclipse Aviation Eastern Europe журналістам у ті дні також не вдалося, і не дивно, якщо мати на увазі, що як самої компанії, так і її представництва, схоже, не існувало.

9 травня 2006 року турецька газета Bigpara.hurriyet повідомила своїм читачам, що власником ETIRC є турецький бізнесмен Екім Алптекін, той самий, який у 2016 році виплатив генералу Флінну $530 тис. У бесіді з Ісааком Арнсдорфом, американським журналістом, автором статті "Турецьке лобіювання Майкла Флінна пов'язане з Росією", опублікованої в журналі Politico 25 квітня 2017 року, Алптекін повідомив, що це були його особисті гроші і що діяльністю, яка стосується лобіювання турецьких інтересів, Алптекін не займається: "він винайняв Флінна на свої кошти" і "не координував жодних лобістських зусиль для турецького уряду", писав Арнсдорф. Алптекін повідомив також Арнсдорфу, що, починаючи з 2006 року, був партнером в інвестиційній групі ETIRC і купив частку в компанії Eclipse Aviation, яка виробляла в Нью-Мексико реактивні літаки Eclipse-500. Як буде показано нижче, ця частка була куплена значно пізніше, уже після отримання Алптекіним і його партнерами російського кредиту в розмірі $150 млн, виданого "Связь-банком".

Саме після вступу Алптекіна в бізнес ПіпераКаждана з виробництвом літака Eclipse-500 стали відбуватися воістину фантастичні історії. У грудні 2007 року російський "Связь-банк" видав компанії ПіпераКаждана ETIRC Aviation, що належала інвестиційній групі ETIRC, співвласником якої був тепер Алптекін, кредит у розмірі $150 млн. На думку російської Рахункової палати, залученням кредиту "Связь-банку" займався саме Каждан (Болотін): "У певному сенсі Болотін відповідав за бізнес Піпера в Росії", – вважає російське відомство.

14 січня 2008 року американська компанія Eclipse Aviation офіційно повідомила, що

"вона планує розширити свою співпрацю з ETIRC Aviation. Угода між сторонами включає в себе інвестиції цінними паперами з боку ETIRC в Eclipse на суму понад $100 млн. [...] Після завершення інвестиційного процесу ETIRC стане найбільшим утримувачем акцій Eclipse Aviation. Керівник ETIRC Роел Піпер був обраний не-виконувачем обов'язків голови правління Eclipse Aviation. Наразі ETIRC є ексклюзивним постачальником, оператором клієнтського обслуговування, сервісної підтримки і центром навчання пілотування Eclipse-500 у країнах Східної Європи, Російської Федерації, СНД і Туреччини.

За новими домовленостями ETIRC поширить дистрибуцію і сервісне обслуговування на Західну Європу та Сполучене Королівство. У підсумку ETIRC стане ексклюзивним партнером Eclipse більше ніж у 60 країнах. У межах розширеного партнерства ETIRC наділена правом створювати локальні складальні виробництва Eclipse-500 у нових регіонах з метою досягти обсягів виробництва, запланованих для Eclipse Aviation. Тривають переговори про географічне розташування виробництва. Місто Ульяновськ у Росії виглядає найбільш імовірним кандидатом наразі. [...] Штаб-квартира ETIRC Aviation розташована в Люксембурзі, з офісами в Москві, Стамбулі і на Кіпрі".

16 січня 2008 року газета "Ведомости" з посиланням на Financial Times повідомила, що люксембурзький ETIRC, очолюваний голландцем Піпером, придбав великий пакет акцій американської авіабудівної компанії Eclipse Aviation і планує частково перенести складання літаків до Росії, найімовірніше, до Ульяновська. Передбачали, що складальні роботи в Росії могли початися вже до кінця 2009 року.

Ось що описувала російська Рахункова палата:

"У січні 2008 року в розпал фінансової кризи у США компанія Eclipse Aviation, що зіткнулася з фінансовими проблемами, отримала вигідну пропозицію від [...] ETIRC Aviation про викуп пакета акцій за велику суму — понад $100 млн. [...] Саме після фінансування "Связь-банком" купівлі пакета акцій компанії Eclipse Aviation перспектива запуску складального виробництва в Ульяновську стала реальною".

У лютому 2008 року в Ульяновську відбулася церемонія закладання першого підприємства з виробництва літаків Eclipse-500. У церемонії взяли участь Верн Рабурн, який був названий президентом ETIRC Aviation, голова Рахункової палати Сергій Степашин та інші офіційні особи (Regnum, 20 лютого 2008 року). Степашин пообіцяв узяти цей проект під "особистий контроль". "Це ж сучасний інноваційний проект! Це ноу-хау, зроблене колегами Гейтса – нашими нинішніми американськими та голландськими партнерами", – цитував Степашина "Промышленный еженедельник".

Кілька слів про керівника Рахункової палати Сергія Степашина. На думку газети "Ведомости" (27 грудня 2010 року), саме Степашин "просував" проект КажданаПіпераАлптекіна в Росії. Степашин, який очолював у той момент Рахункову палату, був "недолугим" Володимиром Путіним. Він очолював ФСБ РФ у 1994–1995 роках (Путін очолював ФСБ у 1998–1999), він починав Першу чеченську війну в 1994–1995 роках (Путін починав Другу чеченську війну в 1999 році), Степашин був прем'єр-міністром Росії до Путіна і був змінений Путіним у серпні 1999 року. Нарешті, він мав стати наступником Бориса Єльцина на посаді президента Росії, але за збігом обставин президентом став Путін.

Фото: ЕРА Сергій Степашин і Борис Єльцин у липні 1999 року, за місяць до призначення Путіна прем'єром. Фото: ЕРА

У червні 2008 року Міжвідомча конкурсна комісія за підтримки Степашина схвалила створення в Ульяновську особливої економічної зони. Інтерес до участі в зоні виявляли авіакомпанія "Волга-Днепр", "Авиастар" і ETIRC Aviation. У червні 2008 року Піпер повідомив, що загальна вартість авіаційного проекту становитиме $300 млн, із них $100 млн компанія ETIRC Aviation планує в доповнення до вже отриманого кредиту "Связь-банка" позичити у ВЭБ (RBC Daily, 9 червня 2008 року). 15 вересня 2008 року ВЭБ повідомив, що готовий інвестувати в ульяновський авіазавод з випуску та післяпродажного обслуговування літаків Eclipse-500 $330 млн. Проте через світову фінансову кризу, що почалася у вересні 2008 року, ВЭБ  незабаром відмовився від участі в цій угоді.

У липні 2008 року засновника і CEO Eclipse Aviation Рабурна віправили у відставку, і його місце посів Піпер, який став головою ради директорів і президентом. У серпні 2008 року клієнти Eclipse Aviation, що замовили в компанії літаки і заплатили компанії авансом гроші, подали судові позови через затримки з постачаннями та неможливість повернути гроші. Восени Піпер і його партнери почали процедуру банкрутства Eclipse Aviation. У січні 2009 року суд дозволив розпродаж активів компанії. Того ж року група інвесторів, куди входив Екім Алптекін, на базі куплених активів Eclipse Aviation створила турецьку компанію EA Aerospace, власником якої вважали Екіма Алптекіна, причому в Linkedin Алптекін вказував про себе, що є президентом компанії з 2008 року.

Переоформлення паперів було закінчено до кінця 2010 року. У грудні 2010 року турецька Hurriyet повідомляла, що Алптекін, який купив раніше з двома своїми партнерами збанкрутілу Eclipse Aviation, має намір перенести виробництво літаків зі США до Туреччини. "Тепер у Туреччини найвищий шанс прийняти виробництво, – заявив Алптекін в інтерв'ю турецькій пресі. – Ми купили компанію, інвестиційна цінність якої становить $1,5 млрд, всього за $100 млн. Наш наступний крок – зробити Туреччину головною базою для виробництва літаків".

Примітивний арифметичний підрахунок демонструє, що якщо з отриманих групою Алптекіна $150 млн за Eclipse Aviation було заплачено $100 млн, у кишенях учасників угоди залишилося приблизно $50 млн доларів (плюс активи американської авіакомпанії). Схоже, однак, що учасники угоди поклали до своїх кишень набагато більші суми. 15 червня 2005 року "Финансовые Известия" опублікували інтерв'ю з Кажданом, де, зокрема, було сказано: "Зараз ми отримали замовлення на 100 Eclipse від великих бізнесменів. Причому гроші за лайнер вони вносять наперед". За заявленої ціни в розмірі $1,3 млн за літак сума грошей за попередні замовлення, зібрана Піпером і Кажданом, мала становити $130 млн. Тож скуповування акцій Eclipse Aviation могло бути проведене на ці зібрані з потенційних замовників гроші. $150-мільйонний кредит міг залишатися недоторканим.

Eclipse 500 – легкий реактивный самолет, может перевозить до четырех пассажиров. Фото: eahavacilik.com Eclipse 500 – легкий реактивний літак, може перевозити до чотирьох пасажирів. Фото: eahavacilik.com

"Связь-банком", який видав $150-мільйонний кредит, на той момент керували два досвідчені банкіри: Андрій Казьмін і Алла Альошкіна, які до 2007 року керували "Сбербанком", тобто головним державним банком Росії. Вони, звичайно ж, не могли не розуміти, що видання незабезпеченого $150-мільйонного кредиту АлптекінуПіперуКаждану – авантюра, яка погубить "Связь-банк". Утім, цей кредит було видано, причому за видання незабезпеченого кредиту ніхто не був покараний, хоча розслідування проводили.

За словами слідчого Головного слідчого управління (ГСУ) Олександра Баряєва, на основі матеріалів перевірки "Связь-банка", проведеної Центробанком, ГСУ ще 15 жовтня 2008 року порушило кримінальну справу за статтею 201 (зловживання повноваженнями) за фактом неповернення кредиту на суму понад $150 млн, отриманого ETIRC для придбання акцій американського виробника бізнес-літаків Eclipse. Але ні обвинувачених, ні підозрюваних, як сказав Баряєв, у справі не з'явилося, а сам кредит був списаний урешті-решт з балансу банку ("Ведомости", 8 липня 2010 року і 27 грудня 2010 року)

Алптекін, Каждан і Піпер зібрали колосальну кількість замовлень, під які потім позичали гроші в банках, не маючи наміру ці кредити віддавати

Тим, хто знайомий із російськими реаліями, має бути зрозуміло, що така афера могла пройти непоміченою і безкарною лише в одному випадку – якщо за нею стояв російський уряд. Гендиректор консалтингової компанії Infomost Борис Рибак ставився до проекту Eclipse Aviation украй критично: "Це була чудова інноваційна афера". Eclipse-500 розкручували як перший доступний реактивний літак за $1 млн (реально він коштував $2,5 млн). За ціну в мільйон Алптекін, Каждан і Піпер зібрали колосальну кількість замовлень, під які потім позичали гроші в банках, не маючи наміру ці кредити віддавати.

"Компанія Eclipse Aviation у США збанкрутувала, і внаслідок цього акціонери втратили свої частки, – коментував ситуацію Піпер в одному зі своїх інтерв'ю. – Тож ETIRC Aviation більше нічого не належить [...] Ні сама ETIRC Aviation, ні жоден з акціонерів компанії більше не залучені ні до якого авіапроекту, де б це не було у світі. ETIRC Aviation припинила будь-яку діяльність, очікують на її ліквідацію".

Але збанкрутивши й Eclipse Aviation, й ETIRC Aviation, партнери перемикали діяльність на інші, ще не збанкрутілі й не закриті свої компанії. 2 березня 2009 року урядовий сайт України опублікував інформацію про намір Піпера і Каждана-Болотіна отримати в Україні $50-мільйонний кредит на будівництво в Україні... літаків Eclipse-500. Ось повідомлення українського уряду:

"Перший віце-прем'єр-міністр України Олександр Турчинов провів зустріч із головою та президентом Європейського центру технологій та інвестування досліджень (ETIRC) Роландом Піпером і Даніелем Болотіним. [...] Співрозмовники обговорили можливість реалізації запропонованого ETIRC проекту українського оператора повітряного таксі на базі реактивних літаків Eclipse-500. Проект передбачає створення мережі сервісних центрів Eclipse-500 і розгалуженої системи повітряних таксі. Крім цього, сторони розглянули можливість виробництва таких літальних апаратів у майбутньому на території України. На першій стадії реалізації проекту сума очікуваних інвестицій становитиме орієнтовно $50 млн".

Ураховуючи, що мова йде про міжнародну аферу за участю іноземців та авіаційний сектор, за традицією в Росії засекречений, можна припустити, що від самого початку, тобто з 2004 року, коли в Європі та Росії стали реєструватися численні ETIRC, на наших очах проводили чергову багатоступеневу операцію ФСБ, унаслідок якої через купівлю збанкрутілої американської компанії Eclipse Aviation і подальше банкрутство всіх залучених у проект структур були відмиті десятки мільйонів доларів, які опинилися за кордоном і які використовують потім для потреб російського уряду, наприклад, для виплати винагороди майбутньому (а потім колишньому) раднику з національної безпеки президента Трампа генералу Флінну.

Цікаво й те, що Алптекін, який спровокував своїми діями такий жвавий інтерес до сюжету про виплату Флінну $530 тис., у своїх офіційних біографіях, опублікованих в інтернеті, ні слова не говорить про жодний із сюжетів, описаних у цій статті: ні про ETIRC, ні про історію з банкрутством Eclipse Aviation, ні про своїх партнерів Піпера і Каждана – про все це Алптекін воліє замовчувати, як і про те, чому російський уряд не висуває йому, звичайному турецькому бізнесменові, претензій щодо взятої й не повернутої "Связь-банку" позики в розмірі $150 млн.

Але одне очевидно: у розмові з Ісааком Арнсдорфом, автором гучної статті в Politico, Алптекін "визнав факт переговорів ETIRC з банком (ВЭБ), підконтрольним Путіну, але стверджував, що ніколи не зустрічався з російськими офіційними особами. У новій компанії немає жодного росіянина". У нової турецькій компанії Алптекіна AE Aerospace росіян дійсно не було. Вони були у старій, яка взяла позику в розмірі $150 млн. Окрім того, Алптекін брехав, коли повідомив Арнсдорфу про те, що ніколи не зустрічався з російськими офіційними особами. Принаймні один раз, у червні 2009 року, Алптекін був у Росії.

24 червня 2009 року ульяновська міська газета "УлейГрад" опублікувала замітку "Ульяновськ зміцнює ділові зв'язки з Туреччиною та Ізраїлем". У замітці, зокрема, йшлося:

"Губернатор Ульяновської області Сергій Морозов зустрівся в Москві з Екімом Алптекіним, який представляє уряд Туреччини. Під час переговорів сторони висловили зацікавленість у розвитку співробітництва між Ульяновською областю та Туреччиною. Конкретні напрями співробітництва сторони домовилися обговорити під час візиту Екіма Алптекіна до Ульяновська. За словами Сергія Морозова, насамперед, це буде співпраця в розвитку високотехнологічних виробництв, будівництві, сфері нерухомості".

Залишається тільки здогадуватися, про які ще зв'язки з Росією та її офіційними особами замовчує "Екім Алптекін, який представляє уряд Туреччини".