-1 Київ
Повністю задоволені життям за межами України 28% респондентів, а решта 38% є радше задоволеними. Незадоволені умовами життя 26% респондентів.
Серед опитаних 7% стверджують, що в них уже є громадянство іншої країни, а ще 12% подали документи й очікують на рішення. Не подавали й не планують робити цього 34% опитаних. Майже половина респондентів (45%) хоч і не подавали документів, але загалом хотіли б набути громадянства іншої країни.
У респондентів також запитали, за яких умов вони б повернулися в Україну. Про нормальну роботу критичної інфраструктури сказало 34%, про безпеку – 34%. Далі йдуть житлове питання (26%) і завершення повномасштабного вторгнення (26%). Про можливість знайти роботу сказало 16% опитаних, про умови для дітей відвідувати школу або садок – 13%.
У КМІС зазначили, що одне з актуальних запитань – яка частка українських біженців зрештою повернеться в Україну, однак поки тривають масштабні воєнні дії, на це питання важко дати відповідь. Для орієнтовної оцінки соціологи поєднали відповіді респондентів на вищевказані запитання. Вони відштовхувалися від того, що імовірніше можуть повернутися ті, хто водночас не має і не подавав документів на громадянство іншої країни, не повністю задоволені умовами життя в новій країні, висловлюють певні умови для повернення і не відповідають "планую надовго залишатися". За оцінкою КМІС, 50% респондентів, імовірно, повернеться в Україну, однак експерти зазначили, що це радше оптимістичний сценарій.
Також у КМІС дослідили інтерес до ситуації в Україні у біженців. Їх запитали, з яких джерел – українських і/або закордонних – вони переважно отримують інформацію про Україну. 56% респондентів відповіли, що отримують інформацію про Україну. Серед них з українських джерел отримує інформацію 42%, а решта 14% покладаються винятково на закордонні джерела. 34% прямо відповіли, що не цікавляться інформацією про Україну. 11% сказали, що їм "важко відповісти" – експерти вказують, що це може бути формою ухилення від соціально несхвалюваної поведінки.
Якби в Україні оголосили парламентські вибори, то серед українських біженців 31%, імовірно, або однозначно голосував би на них (із них однозначно – 12%), ще 33% відповіли "важко сказати напевно, 50 на 50". Решта імовірно або однозначно не голосували б.
Респонденти не мають кристалізованого ставлення до законопроєкту про множинне громадянство. У 23% складається переважно позитивне враження про нього, у 34% – переважно негативне. Водночас у 37% ставлення нейтральне, ще 6% не змогли відповісти на запитання.
Ще одне запитання – якою мовою респонденти спілкуються вдома. Серед них 57% спілкуються переважно українською мовою. Переважно російською мовою спілкується 19%, однаковою мірою українською і російською мовами спілкується 21%. Ще 3% спілкуються мовою країни, де зараз проживають.
"Значна частина українських біженців втрачають або вже втратили зв'язок з Україною. На жаль, це було абсолютно очікувано й у будь-якому випадку ми б втратили частину громадян. Проте відкритим лишається питання, яку ж частину громадян можна буде повернути та що є сенс для цього робити", – прокоментував результати опитування виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.
Опитування провели методом онлайн-інтерв'ю з використанням комп'ютера 20–26 квітня. Соціологи опитали 801 респондента (дорослі громадяни віком від 18 років), що виїхали з України після 24 лютого 2022 року і зараз проживають у Німеччині, Польщі й Чехії.
Формально за звичайних обставин теоретична статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95) не перевищувала 3,5%. Водночас потрібно враховувати відсутність надійних статистичних даних про кількість і розселення українських біженців, відсутність даних про їхню статево-вікову структуру, вкорінення окремих українських біженців і, як наслідок, менший інтерес до участі в українських опитуваннях, особливості методу онлайн-інтерв'ю, зазначили у КМІС. Через це похибка може бути вищою, але в установі вважають, що отримані результати все одно зберігають значну репрезентативність і дають змогу аналізувати суспільні настрої українських біженців.
