+5 Київ
"Ми зазвичай вважаємо, що наш зір дуже точний – те, що ми бачимо, насправді існує", – каже Броді. Але це не завжди так. "У зорі задіяні неврологічні й біохімічні процеси – і його можна обдурити", – пояснив офтальмолог.
Найпростіший спосіб переконатися в обмеженості нашої зорової системи – оптичні ілюзії, зазначив Броді. Вони ілюструють, що зір базується на фізичних і хімічних процесах, які можуть давати збої.
Для домашньої демонстрації досить заплющити очі й дуже обережно натиснути вказівним пальцем на верхній край кісткової очниці одного ока. Перемістіть тиск убік – і побачите чорне коло зі світлим обідком, яке рухається в протилежний бік від пальця.
"Це приклад того, як ваше око бачить щось візуальне, що ви інтерпретували б як світлове явище, хоча там узагалі немає світла. Це просто механічне викривлення сітківки, яке змушує нервові клітини робити речі, які мозок інтерпретує як той круговий візерунок", – розповів Броді.
Це візуальне явище бачення світла за відсутності джерела світла має назву фосфени. Термін походить від грецьких слів "світло" й "показувати". Фосфени зазвичай виникають як реакція на механічний тиск або зовнішню стимуляцію. Вони також з'являються у відповідь на фізичну травму – коли після сильного удару головою людина бачить зірки, ідеться саме про це явище, пояснює видання.
Навіть коли світло згасає, сітківка ніколи не припиняє працювати. За слабкого освітлення стають активнішими палички – високочутливі фоторецептори, які згруповані ближче до країв сітківки. Через це людина починає краще фіксувати периферійний зір.
"У темряві сітківка приблизно так само активна, як і на світлі. Просто більша частина активності припадає на клітини вимкнення, ніж на клітини ввімкнення. І дуже незначні або квантові варіації в активації стимулюватимуть схему, навіть якщо навколо немає світла", – сказав Броді.
Простіше кажучи, хімічно й неврологічно відбувається дуже багато процесів, а це означає, що людина може "бачити" речі, яких насправді немає. Ці уявні випадкові фрагменти кольору й світла називають галюцинаціями із заплющеними очима, також відомими як візуалізації із заплющеними очима (CEV), ідеться в матеріалі.
На відміну від фосфенів, щоб побачити це, не потрібно вдарятися головою – не потрібно взагалі нічого робити, зазначає видання.
Усупереч поширеній думці, коли ми опиняємося в повній темряві або заплющуємо очі, те, що ми бачимо, – насправді не чорнота, а дуже специфічний рівномірний темно-сірий колір, відомий як eigengrau (власне сіре). Це слово винайшов фізик Густав Фехнер, який досліджував це явище в експерименті "Метод меж" у 1800-х роках, пише видання.
Причина, чому ми не бачимо абсолютної чорноти, знову ж таки пов'язана з візуальним шумом, який виникає від сигналів нашого зорового нерва, які мозок зчитує як мерехтіння світла. Це свого роду статика, що надходить від власної оптичної системи, а не від навколишнього світу, пояснив Броді.
"Суть у тому, що в зоровій системі є шум, який стає переважним відчуттям за відсутності світла", – сказав офтальмолог. Це не означає, що візуальний шум є тільки в темряві – просто коли наша сітківка сприймає стільки інформації про навколишній світ, ми не можемо бачити шум, накладений зверху. Але вимкніть усе інше – і його важко ігнорувати, зазначає Popular Science.
Варто наголосити, що є й інші чинники, окрім зорової системи, які можуть створювати враження, ніби щось є в темряві. Коли сітківка не отримує багато інформації, інші відчуття активізуються, а це означає, що людина раптом чує кожен невеликий стукіт серед ночі.
Людина також може помітити, що краще відчуває власне тіло. Вона може відчути, де її руки, навіть якщо не бачить їх. Це завдяки проприоцепції, яка дає змогу мозку відстежувати рух і просторове розташування в усьому тілі, пояснює видання.
Тож наступного разу, коли відчуєте нервозність у темряві, зверніть пильну увагу на інші відчуття, намагайтеся зберігати спокій і завжди пам'ятайте, що ваші очі справді можуть обманювати вас, резюмує Popular Science.
