Лісовий визнав, що в його дисертації були "співпадіння". Каже: "Свого часу пішов на компроміс" 

"У мене, безумовно, були співпадіння в дисертації. І найголовніше, що в мене було співпадіння у висновках. Природу цих співпадінь, чому вони там опинилися, я дуже добре знаю й пам'ятаю", – сказав міністр.

Він відмовився називати причини появи збігів у дисертації, але зазначив, що тоді "пішов на компроміс".

"Питання в тому, що я свого часу пішов на компроміс із тою культурою, яка існувала в академічному середовищі. Я сказав: "Ну, раз у вас так заведено, то добре, мабуть, так треба". І цей компроміс… чому я відмовився, тому що можна пояснювати, як, чому… Там, знаєте, можна навіть у суд подати, і цей суд виграти, повірте. Бо там абсолютно для гуманітарної роботи не такий критичний обсяг, – зазначив Лісовий. – Я відмовився від того, що уособлює ту культуру".

Відмови від наукового ступеня, визнає міністр, недостатньо.

"Треба викорінювати цю культуру. Тому що культура фальсифікації різноманітної в академічному середовищі існує. Чому я відмовлявся? Для того, щоб мене самого не пов'язувало із цією культурою нічого. Окей. Це була культура 2010 року. Такі були правила гри. Я розумів, що мені це не подобається. І що далі я доходив до захисту, то більше мені це не подобалося. І я вже в якийсь момент і пожалів, що я вв'язався в це. Бо на початку, коли я формулював саму ідею, самі задуми, коли я начитував літературу… а потім, коли почали все більше й більше обростати формальностями, "надуванням" обсягу дисертації під якусь норму, мені це все перестало подобатися. Але я, однак, дійшов до кінця весь цей шлях. Дійшов до кінця і виніс із цього дуже хороший урок", – додав він.

Як сказав Лісовий, плагіат – лише один із видів академічної недоброчесності. Розвиваючи думку, міністр наголосив, що дисертаційними дослідженнями мають займатися науковці, для яких ці дослідження – "цеглинка у професійному зростанні".

"Тому я як менеджер фактично й відмовився від дисертації", – додав він.

Коли журналістка запитала, чи означають його слова, що дисертації пишуть не тільки люди, які займаються наукою, а й ті, у кого "інші цілі", Лісовий зазначив, що частину наукових робіт пишуть лише заради набуття певного статусу.

"Ви ж у реальному світі живете. Багато людей пишуть дисертацію тільки для того, щоб набути статусу кандидата наук чи доктора наук, а не для того, щоб розвивати науку. От про що мова", – пояснив він.