"Останні роки пан Василь хворів. На цьому тижні ми обговорювали з його племінниками переведення у краще місце для реабілітації та лікування. Це була велика і дуже скромна людина, подвижник, яких одиниці на мільйони", – пише Кіпіані.
Василь Овсієнко народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. У 1967–1972 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. Навесні 1968 року виготовив кілька фотовідбитків роботи Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Поширював український самвидав серед студентів.
1973-го його вперше заарештували за обвинуваченням у проведенні антирадянської агітації та пропаганди за поширення самвидаву й засудили до чотирьох років позбавлення волі у таборах суворого режиму.
Звільнившись у березні 1977-го, жив під адміністративним наглядом у рідному селі та працював у колгоспі художником-оформлювачем.
1979 року його засудили до трьох років позбавлення волі "за спротив міліції". А 1981 року знову засудили за антирадянську агітацію та пропаганду, провів у таборі сім років.
Відбував покарання у таборі особливого режиму ВС-389/36 у селі Кучино Чусовського району Пермської області разом із поетом Василем Стусом та іншими українськими політв'язнями.
Після помилування брав участь в експедиції у Пермські табори щодо перепоховання Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина. Також був координатором програми Харківської правозахисної групи.