+1 Київ
20 вересня 2022 року, вівторок
Нарешті виписка – і додому. Удома й стіни лікують. Дуже слабкий, але потроху буду виходити на вулицю. Сусід Володя підбадьорює: "Будеш триматися за мене, якось дійдемо до базару. Треба ходити, рух – це життя". Пройшлися районом.
За два місяці мало що змінилося, але людей поменшало. Майже весь товар у магазинах і магазинчиках російський. Дивує, що за наявності інтернету й VPN можна розрахуватися карткою українського банку. Правда, не скрізь, а там, де продавці впевнені в особах, яким продають. Дякуючи сусідові, котрого майже всі знають, купуємо залишки українських товарів – питну воду, печиво, консерви з урожаю минулого року. Розраховуємося картками. Потім ідемо на базар. Там картина веселіша, багато товару від місцевих фермерів. Овочі, фрукти, молочка, домашнє м'ясо, сало, ковбаси. Правда, ціни на городину низькі, а на м'ясні вироби у два-три рази вищі від довоєнних.
І тут бачимо агітаційну палатку про підтримку "референдуму" щодо приєднання до Росії. Стало відомо про терміни так званого референдуму – з 23-го до 27 вересня 2022 року.
По місту розклеєні плакати, білборди про рай на нашій землі, який настане після "правильного" голосування. Уже відомі місця, де будуть "виборчі дільниці". Набрані паскуди-колаборанти, які увійшли до складу "виборчих комісій". У нашому районі це школа. До "референдуму" побільшало й військових. Вирішили в ці дні пересидіти вдома. Запас їжі, який я купував у перші дні до окупації, дозволяє прожити тиждень.
Враховуючи, що в будинку лишилося не більше ніж 40% мешканців, наводимо лад у бомбосховищі самостійно. Піддони я завіз заздалегідь, потрібно налагодити освітлення. Запросили електрика, який мешкає в нашому будинку, вислухали від нього всяку дурню, від допомоги відмовився. Володя самотужки переробив мережу, тепер ми зі світлом. Проведено воду, запустили туалет. Посміялися, що це розкіш для бурятів – вони звикли ходити до вітру.
Попередній запис у щоденнику – 28 серпня 2022 року. Наступний запис – 23 вересня.
