За її словами, ще на початку XX століття ця риба "буквально була всюди". Однак під час створення штучних водосховищ, у 50–60-х роках минулого століття, до водойм почали масово завозити карася сріблястого.
"І ми насправді не знаємо, чи сріблястий у нас аборигенний, чи він завезений ще раніше, для Європи, не тільки для України", – прокоментувала Куцоконь.
Іхтіологиня зазначила, що, на думку екологів, золотого карася витіснив сріблястий карась. Цьому посприяло і те, що золотий карась віддає перевагу заплавним водоймам, пояснила Куцоконь.
"Золотий карась потребує для нересту, наприклад, свіжозатоплених рослин. Тобто якщо це водосховище, але ці рослини весь час затоплені, вони там гниють, то йому гірше вважається", – прокоментувала фахівчиня.
Цей вид риби, який донедавна був масовим в Україні і який віддає перевагу стоячим водоймам, зараз майже зник у багатьох річках. Він є на Десні, а також у заплавних водоймах, але в малих кількостях, підсумувала іхтіологиня.