+4 Київ
Журналісти телеканала "Настоящее время" верифікували частину списку найманців ПВК "Вагнер", опублікованого СБУ, із тих, хто жив у Самарській області.
Як повідомляє "Настоящее время", цей регіон (Самарська область) розташований не так близько до Москви, тут важко знайти добре оплачувану роботу і легко потрапити під скорочення. “Особливо в Тольятті, де ситуація на ринку праці багато в чому залежить від того, як ідуть справи на "Автовазі". Місце цілком підходить для наймання рекрутів у приватну армію", – ідеться в розслідуванні.
За даними української спецслужби, із Самари і Тольятті в лави приватної військової компанії записалося четверо: Віталій Устінов, Олег Жалибін, Єгор Свєткін і громадянин Молдови Сергій Прида.
Знайти сліди жителів Тольятті, які в мирний час загинули у "гарячих точках", виявилося не так складно – багато інформації є у відкритому доступі, повідомляє телеканал.
Григорій Мечтанов був підприємцем: із 1994-го на нього було зареєстровано туристичне бюро "Турмет". Але бізнес не пішов – залишилися тільки борги. Із судових матеріалів випливає, що Мечтанов не повернув гроші банку, а ніхто з його родичів не захотів успадковувати його майна – а отже, і виплачувати борг за кредитом. Про фінансові проблеми стало відомо вже після смерті Григорія Мечтанова з подання Самарського обласного суду.
Григорій Мечтанов. Скріншот: Настоящее время / YouTube
У Тольятті журналісти знайшли Мечтанова-старшого. Батько Григорія не приховує, що втратив сина і що того було нагороджено посмертно орденом Мужності. Пам'ятний знак Геннадій Григорович показувати не захотів і уточнив, що поки не може розповісти, як і за що здобув нагороду його загиблий син. “Це закрита інформація, коли вона відкриється – невідомо. Не ображайтеся. Це просто болячка наша велика. Для преси поки цю тему закрито", – сказав він журналістам. "Миротворець" вніс дані Мечтанова як терориста "ДНР". Із публікації російських ЗМІ випливає, що його нагородили як "учасника бойових дій у Чеченській Республіці". Водночас поховано Григорія Мечтанова не на Алеї героїв, де розташовані могили кадрових військових.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, за півроку до смерті Василь Юрлін намагався зайнятися бізнесом, зареєстрований як індивідуальний підприємець. Але у підсумку він вибрав поїздку до Сирії. Його сусід підтверджує, що Юрлін воював у Сирії: “Він потрапив туди за контрактом. Він служив у гарячій точці". У СБУ дізналися, що Юрлін служив у ВДВ на початку нульових, брав участь у бойових діях у Чечні та Дагестані. В його обліковаму записі у "ВКонтакте" особливо багато фото з друзями у блакитних беретах. Разом вони постійно святкували день ВДВ. Василь Юрлін похований на Приморському кладовищі разом зі звичайними містянами. Але його надгробна плита сильно відрізняється від інших. Із великого гранітного каменю дивиться чоловік у військовій формі. За ним – парашутисти, літак, поруч – вицвілий блакитний берет.
Василь Юрлін. Скріншот: Настоящее время / YouTube
Якщо вірити сусідам загиблого, з військової служби Юрлін давно звільнився, після цього закінчив Тольяттінський державний університет. У Сирію він їздив, уже будучи цивільним. “На заводі працював, потім звільнився, – розповів журналістам сусід Юрліна. – А потім завербувався в Сирію. Їх там п'ятеро, здається, осіб загинуло – на міні підірвалися".
Посмертну нагороду тольяттинця Андрія Шрейнера отримали його родичі. Він похований на Алеї героїв Баникінського кладовища в Тольятті. На сайті gruz200.net опубліковано свідоцтво про смерть на ім'я Шрейнера. Із нього випливає, що чоловік загинув у Донецькій області України.
Андрій Шрейнер. Скріншот: Настоящее время / YouTube
За офіційною версією, орден Мужності Шрейнер здобув за участь у бойових діях у Чечні, хоча на початку 2015 року боїв там не було. Зате дата смерті тольяттинця збігається з часом боїв під Дебальцевим на сході України.
Поруч зі Шрейнером похований Андрій Єльмєєв. На могильній плиті теж вигравірувано орден Мужності. Нагорода – посмертна. І дата смерті у Єльмєєва зі Шрейнером одна. Однак ще у 2016 році встановлено, що Шрейнер і Єльмєєв не мали жодного стосунку ні до "ополчення", ні до кадрової армії Росії.
Андрій Єльмєєв. Скріншот: Настоящее время / YouTube
Єльмєєва і Шрейнера поховали з усіма військовими почестями поряд з іншими бійцями, які загинули під час виконання службового обов'язку.
“Журналістам не вдалося знайти в Тольятті рідних Шрейнера і Єльмєєва і поставити їм запитання, що робили їхні рідні на Донбасі. Але у цих двох, так само, як і у Григорія Мечтанова і Василя Юрліна, були проблеми з грошима. Кожен у минулому – військовослужбовець. Вони – далеко не єдині рекрути "Вагнера" із Самарської області", – резюмує "Натоящее время".
ПВК "Вагнер" заснував уродженець України Дмитро Уткін. Вона брала участь у бойових діях на Донбасі у 2014 році (СБУ публікувала докази), але у 2015-му передислокувалася в Сирію. ЗМІ пишуть, що члени ПВК можуть брати участь у воєнному конфлікті у Центральноафриканській Республіці.
Протягом чотирьох років війни на сході України, за даними української розвідки, через ПВК "Вагнер" могло пройти до 5 тис. осіб, потім багато тих, хто вижив, брали участь у бойових діях у Сирії.
За даними Republic, найманці отримують у середньому приблизно 80 тис. руб. ($1,2 тис.) на місяць. У Сирії зарплати значно вищі, говорили співрозмовники видання – 240 тис. руб. ($3,6 тис.).
У жовтні 2018 року СБУ оприлюднила список 206 позаштатних співробітників Головного управління Генштабу збройних сил Росії із ПВК "Вагнер". В українській спецслужбі повідомили, що внаслідок бойового зіткнення 7 лютого в Сирії загинуло щонайменше 58 осіб.
СБУ в липні і вересні опублікувала дані про 50 загиблих найманців, із них 43 громадян РФ, один – Вірменії, один уродженець Молдови, який проживав у Росії, і п'ятеро громадян України.
