Екснардеп, командир спецпідрозділу "Стугна" Лінько: Перший бій прийняв у Гостомелі. Задача була зробити засідку на наступальну колону. Перші новенькі російські БМД – усіх було розбито 

Він зазначив, що за два дні до вторгнення в територіальній обороні Кіровоградської області "був комбриг і ще з десяток офіцерів", про розгортання ТрО ще не йшлося, ніхто не був готовий до початку повномасштабної війни.

24 лютого Лінько вирішив брати в руки зброю й іти воювати.

"Я для себе прийняв рішення, що я починаю дзвонити хлопцям, із якими ми воювали у 2014 році, ми починаємо збиратися й отримувати зброю там, де можна. І це було в Києві... Ми вже 25 лютого з бійцями спецпризначення інших підрозділів отримали зброю і були готові на висунення в Гостомель. У Гостомелі був наш перший бій на початку березня", – сказав Лінько.

Він зазначив, що бійці тоді вирушили через уже зруйнований міст через річку Ірпінь, через Бучу, пройшли в центр Гостомеля. Це були підрозділи, зокрема, ССО і ГУР.

"Задача була зробити засідку на наступальну колону, яка йшла через Гостомель. Вони вже були в аеропорту, підтягували свої колони до Києва і мали через Гостомель пройти колоною. І це були перші штурмові колони російських десантників. Ми в перший день готувалися разом із місцевим населенням, почали рити прямо в центрі міста окопи, імпровізовані блокпости, тримати оборону поруч у скляному заводі. Бої ці тривали десь до трьох днів. Нам удалося зупинити їх. Російські війська, мабуть, собі уявляли, що вони пройдуть колоною до Хрещатика – і там їх буде ОПЗЖ зустрічати з прапорами і з хлібом-сіллю. Але цього не трапилося. Перші російські БМД новенькі – усіх було розбито. Один з десантників потрапив у полон, потім я дивився вже його інтерв'ю, бо в нас тоді не було можливості спілкуватися з полоненими... І він розказував, як відбувався цей наступ. Дійсно, було дуже багато хаосу. Ми скористалися цим хаосом і змогли їх розбити", – розповів військовий.

Після цього, зазначив Лінько, окупанти поступово нарощували сили, й українським військовим довелося відступати. Росіяни пробилися в Гостомель, а епіцентр бойових дій перемістився в Мощун.

"72-га бригада тримала там позиції героїчно, багато бійців-добровольців, які просто тоді ще ніяк не були оформлені, як і я. У Мощуні стало зрозуміло, що масштаб цієї війни абсолютно інший, ніж у 2014 році. Рівень артобстрілів, використання літаків, чого не було раніше, величезна кількість безпілотних літальних апаратів, які не дозволяють знаходитися вільно на території. У 2014 році ми могли поставити базу де завгодно в тилу, де не діставала артилерія, і не боятися ракет, авіації. Це була зовсім інша війна. А тут стало зрозуміло, що війна надовго, вона дуже серйозна і що таких масштабів ми не бачили", – підсумував Лінько.