+18 Київ
"Я іноді, думаючи про Україну, розумію, що відчуваю… Мені здається, що й більшість українців відчуває цю божевільну амплітуду: від "це 50 років треба буде відбудовувати, ще 80 вибухатимуть у Харківській області міни, які не розірвалися, на наш вік уже не буде квітучої, відбудованої України", – навела вона приклад негативних думок.
Потім, за словами Гін, їм на зміну приходить позитивна хвиля.
"Не знаю, як це працює. Це психіка. Наступного дня в тебе вибух мозку, ти думаєш: "Завтра ця падлюка [президент країни-окупанта РФ Володимир Путін] здохне – і ми за рік... У нас стільки партнерів, нас стільки людей у світі підтримує... У нас будуть шалені інвестиції. Ми за рік все відбудуємо – і все буде за...бісь", – поділилася журналістка.
Вона каже, що перепади настрою трапляються від усвідомлення масштабу роботи, яка чекає на Україну, щоб відновити все зруйноване російськими окупантами.
"У перемозі я не сумніваюся ані на секунду. У мене ці хвилі пов'язані з тим, як житиме Україна після перемоги. Іноді мені здається, що це на роки. Коли я приходжу у свій університет, він теж на Салтівці, – а його немає... Тобто половини немає. І його неможливо відновити", – розповіла вона.
Журналістка уточнила, що відновити будівлю вишу неможливо, її доведеться знести. Такі думки про те, що Україну доведеться відбудовувати роками, виникають у неї й від споглядання зруйнованої школи на Салтівці.
"Коли я приходжу у школу своєї доньки, а її немає, не існує – це просто купа каміння і скла, – то в мене розпач: "Ми протягом найближчих 30 років не зможемо". А іноді кажу: "Та звісно, ми зможемо. За рік". Я своїм друзям в Ізраїлі, коли виїжджала, кажу: "За рік приїжджайте в новий, відбудований Харків". Я вірю в те, що кажу. Такими хвилями все відбувається. А те, що ми переможемо, не обговорюється", – резюмувала Гін.
Гін: Із підвалу виходить моя дитина, яка за п'ять днів схудла на 10 кг, – у цей момент я розумію: "Я її вивозитиму". Читайте повну версію інтерв'ю
