Поступка такій вимозі змусила б Україну відмовитися від свого "поясу фортець" – головного оборонного рубежу в Донецькій області з 2014 року, – без жодних гарантій того, що бої не відновляться. Український пояс укріплень був серйозною перешкодою для територіальних амбіцій Кремля протягом останніх 11 років, зазначають аналітики.
До "поясу фортець" входять чотири великі міста і кілька менших населених пунктів, що тягнуться з півночі на південь уздовж траси H-20 Костянтинівка – Слов'янськ, із загальною чисельністю населення до війни понад 380 537 осіб, ідеться у звіті. Довжина лінії становить 50 км. Слов'янськ і Краматорськ утворюють північну половину "поясу фортець" і є важливими логістичними центрами для українських сил, які обороняються в Донецькій області. Краматорськ на цей час є тимчасовим адміністративним центром Донецької області, оскільки окупанти займають обласний центр Донецьк, і є великим промисловим містом. Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка є південною половиною "поясу фортець".
Українські сили вперше почали будувати оборонні позиції у цих містах і навколо них після того, як відбили їх у проросійських сепаратистів, котрі атакували й захопили Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку у квітні 2014 року, нагадує ISW. Українські сили зберігають контроль над цими містами з липня 2014 року. Україна витратила останні 11 років, вкладаючи час, гроші й зусилля у зміцнення "поясу фортець" і створення значної оборонно-промислової й оборонної інфраструктури у цих містах і навколо них, ідеться у звіті.