Адміністрація Трампа, зважаючи на оприлюднений початковий план із 28 пунктів, прагне радше перезавантажити відносини з країною-агресором Росією, ніж досягти справедливого миру для України, ідеться в публікації. Це остаточно змусило європейських лідерів усвідомити: у питанні безпеки їм, можливо, доведеться розраховувати тільки на себе. Але чи здатен Євросоюз стати повноцінною геополітичною силою? Реалістична відповідь – ні, упевнений Чемпіон.
ЄС від початку створювали як мирний і бюрократичний проєкт, спрямований на запобігання війнам усередині Європи, а не для проєктування військової міці. Питання безпеки фактично передали НАТО, тобто США. Спроби створити власну оборонну архітектуру неодноразово зазнавали невдачі, а ухвалення рішень, як і раніше, блокує потреба одностайності. У підсумку Європа діє повільно й неефективно, що видно на прикладі рішення про використання заморожених російських активів на підтримку України, яке затягнулося.
Ще одна вразливість – технологічна залежність. Для виробництва безпілотників та іншого сучасного озброєння потрібні рідкісноземельні елементи, більшість яких контролює Китай – союзник Росії. США вже почали вирішувати цю проблему, інвестуючи у власне видобування. Європа ж, попри окремі проєкти, поки що фокусується переважно на "зелених" і комерційних цілях, а не на оборонних потребах.
У ЄС немає простого інституційного виходу із цього глухого кута, пише автор. Найімовірніше, головна роль у гарантуванні безпеки перейде не до самого Євросоюзу, а до окремих країн і коаліцій – через НАТО чи спеціально створені альянси. Це вже відбувається: Великобританія і Франція формують коаліції, північні країни об'єднуються у свої оборонні формати.
Перед Європою стоїть два головні завдання: терміново переозброїтися й визнати Росію за нинішнього нелегітимного президента Володимира Путіна спільною й серйозною загрозою, зазначає автор. Для цього може знадобитися обходити внутрішні блокування з боку окремих країн ЄС. Знайти баланс між внутрішньою єдністю і здатністю жорстко діяти назовні – можливо, головний виклик для Європи із часів найбільших криз XX століття, ідеться у статті.