+11 Київ
"Ми маємо причетність до винищення такого класу окупантів, як найманці, як ПВК "Вагнер". Ми, чесно кажучи, уже під кінець перестали їх сортувати: там, "Ахмат", "Вагнер", "Шторм", "Шторм Z" тощо, "Ліга"... Було тих шевронів уже купа. Але ми не єдині. Далеко не єдині. Але ми – один із тих підрозділів, хто суттєво прорідив лави ПВК "Вагнер". По суті, вони в минулі наші ротації на нас почали й закінчуватися", – сказав він.
За словами українського офіцера, "зараз деякі підрозділи вагнерівців довиконують ще якісь завдання, але вони відійшли".
"Я не думаю, що вони винищені під нуль, тому що кадровий потенціал – я маю на увазі зеків – він безкрайній у такій країні, як Росія. Тому вони відійшли, вочевидь, для переформатування, набору нових ідіотів. А так – так, "Вагнер" як структура під Бахмутом була розбита. І це було очевидно", – заявив Кузик.
Він звернув увагу, що "скелет" ПВК, який планує операції, складається із професійних військових, але "загалом ними керує цивільна особа, яка задля якихось своїх політичних, кон'юнктурних дивідендів перемолола на фарш десятки тисяч людей у бездумних штурмах – погано підготовлених, погано спланованих".
"Там вони вже носять назву "м’ясні штурми". Це пов'язано із ПВК "Вагнер". Коли вони гнали загонами на кулемети людей, коли просто для них було щастя здатися в полон, тому що їх розстрілювали за невиконання наказу. Ну, це ганебна історія у сторінці воєнщини Росії. Тому що якщо до появи ПВК "Вагнер" у них якісь були пісні "про офіцерів", були якісь розмови про поняття офіцерської честі, то вся російська армія – і ведення, і манера їхньої війни – вона опустилася до "подєльнічества" й рівня ПВК "Вагнер". Це просто, по суті, демонстрація російських сил", – вважає Кузик.
За його спостереженнями, це раніше, за часів оборони Рубіжного і Сєвєродонецька Луганської області, у ПВК "Вагнер" "був невеликий підрозділ добре підготовлених найманців".
"Ми оцінювали: вони достойно пересувалися, достойно штурмували. Ну, було з ними складно працювати. А ті, хто вже... Вони вже десь на рівні Рубіжного, Сєвєродонецька й закінчилися. А ті, хто працював уже під Бахмутом, – це нещасні люди, яких, там, задурили пропагандою, інформацією. Навіть якщо щось у них виходило, їм подавали так, що вони вважали себе професіоналами. Але на них було шкода дивитися. Тому що як підрозділ... Ну, узяти в селі півтори вулиці й покласти на ній 2 тис. бійців – за це розстрілювати командира треба. А вони цьому радіють. Причому всією Росією разом з ідіотами та пропагандистами. І це подають як якийсь успіх воєнний. Тактичний вихід із нашої сторони, заміновані позиції. Заскочивши на ці позиції, відповідно, усе повибухало. Там в окопах фарш із вагнерівців, а вони радіють і в новинах діляться: "От ми взяли якусь еспешку". На жаль, ми не журналісти – немає часу це все висвітлювати. Але от так коли послухаєш їх – ну, з одного боку... Я ще не зовсім оскотинився до рівня професійного солдата Росії, тому мені навіть іноді шкода було", – пояснив Кузик.
Комбат Кузик: Ділянку, яку обороняло 10 українських воїнів, росіяни атакували 10 танками одночасно. Схоже, вони вважали, що із цієї ділянки почнеться контрнаступ. Читайте повну версію інтерв'ю
