+7 Київ
"Зараз на місці нашого села – випалена земля. Маму й брата вивозили на танку", – розповів Леонід волонтерам музею.
Він зазначив, що цей населений пункт деякий час був у "сірій зоні". Там не було військових, однак вибухи не вщухали, а місцеві щодня балансували на межі життя й смерті. Леонід виїхав разом із дружиною та сином наприкінці березня 2022 року. Його мати й брат, який має інвалідність, залишилися.
"Вони рік прожили в окупації. Там були і вагнерівці, і денеерівці, і кадировці. Це не люди, це загарбники. Мати й досі мені не все розповіла про те, що вони коїли. Достатньо того, що в неї ножицями кидали", – сказав Леонід.
За його словами, момент виїзду – один із найболючіших: ти нічого не відчуваєш, окрім страху і розуміння, що треба рятуватися. Пізніше з'являється усвідомлення того, що все минуле життя залишилося там, де зараз лінія фронту.
Про те, що надає йому сили жити далі, і причину, щоб хоч раз знову побачити рідну землю, Леонід розповідає на сайті музею за посиланням.
