-1 Київ
Про це вона повідомила у Facebook 23 грудня.
Парамедикиня розповіла, що її особисті мрії "закінчилися на підвалі у Донецьку пів року тому".
"Просто в якийсь момент прийшло розуміння, що на особисті мрії я не маю ресурсу. У мене тепер є самі цілі і практично немає часу. Головна моя ціль – перемога над російською імперською концепцією, перемога України у цій війні. А друга – відбудова України. Нової країни, де панує закон для всіх, сильної, справді незалежної України, де здійснюються дитячі мрії, бо саме заради майбутнього ми ведемо бій. Так. Мої мрії тепер стали просто цілями", – написала вона.
Тайра переказала діалоги із сім'ями цивільних і військовослужбовців, рідних яких викрали або взяли в полон окупанти. Вона звернула увагу на бажання і мрії цих сімей – діти, з якими спілкувалася парамедикиня, мріють про тепло, ремонт розбитого вікна і про повернення з полону рідних.
"Діти, у яких вкрали дитинство, діти, у яких украли мрії. Дорослі, у яких усі мрії звузилися в одну болючу крапку – щоб повернувся додому... Наші мрії уже не злітають вище неба, вони про шматочок свіжого хліба, чисту воду, теплу ковдру, гарячий обід, дім із вікнами і дахом, про теплу куртку для дитини… Це одне з найболючішого, що мені відкрилося у спілкуванні з родинами військовополонених і цивільних бранців. Що ще ви побачите, спілкуючись з родинами полонених? Перш за все стадію горя, яка триває іноді роками. Любов, заховану настільки далеко, щоб вона навіть відголосками не боліла. Думки про суїцид. Відчуття беззахисності. Іноді, особливо в родинах цивільних бранців, – відсутність будь-якої фінансової підтримки. Ми всі чекаємо повернення кожного полоненого додому, але в цьому чеканні їхні родини не повинні лишатися сам-на-сам перед чорною прірвою горя і невідомості", – написала Паєвська.
Сім'ям військовополонених і цивільних заручників потрібна юридична, фінансова, психологічна допомога й "іноді просто обійми людей, які їх розуміють", наголосила вона.
"І ми готові це все надати, аби зняти хоча б цей страшний тягар. Щоб з'явився простір для маленьких паростків мрії. Я не хочу миритися з тим, що у нас украли мрію. Я вирішила, що мушу хоча б спробувати повернути дітям, родинам мрію. Мрію, яка окрилює, надає сили, мрію, яка відкриває нове майбутнє. Я відкриваю благодійний фонд "Мрія", який опікуватиметься перш за все родинами військовополонених та цивільних бранців. Таких родин у нас приблизно 10 тис., за офіційними даними. Я планую підписати меморандум із центром допомоги полоненим, з іншими установами і організаціями, які у співпраці з державними органами допомагають у пошуку полонених, надають допомогу з оформленням статусів і виплат. Щоб діяти разом, на одну мету. Щоб ніхто не лишився забутим. Щоб збільшити шанс усім повернутися додому до своїх рідних. Щоб рідні мали підтримку і допомогу увесь цей час", – додала парамедикиня.
