-4 Київ
"[Росіяни] нас роззброїли, обшукали й посадили в автобуси. Потім повезли в Оленівську колонію. По прибуттю туди нас роздягали, допитували, складали анкети, розподіляли по бараках. Потім починалося найцікавіше. Коли почалися допити, катування й такі різні страшні історії", – сказав він.
За словами Волинського, передусім росіян цікавило, як морпіхи в Маріуполі змогли потрапити з комбінату імені Ілліча на "Азовсталь" (він розповідав, як українські військові проривалися під виглядом окупантів), але "це ж не складало ніякої таємниці".
"Вони вимагали, щоб ми брали на себе кримінальні справи по розстрілу цивільних, по різних мерзенних речах для того, щоб можна було сфабрикувати якісь кримінальні справи", – згадав морпіх.
Він підтвердив, що фактично росіяни вимагали свідчень щодо воєнних злочинів українських військових.
"Я думаю, що всі абсолютно розуміють, що коли є вирок суду, то ситуація стає гіршою. А коли ти точно розумієш, що ти не вчиняв жодних неправомірних дій і взагалі захищав тих людей, ту територію... Ти розумієш, що ти медійна особа і шляху назад не буде. Відстоювання своєї позиції дуже тяжко й болісно давалося. Мені це давалося болем і втратою здоров'я, а багатьом хлопцям це коштувало життя", – сказав Волинський.
Морпіх підкреслив, що в полоні катували всіх.
"Це була епізодична історія, коли шукали кримінальні справи. Тих людей, які були і свідками, і, на їхню думку, винуватцями, піддавали тяжким катуванням для того, щоб вони підписували ті чи інші документи. І морпіхи, і азовці, і розвідники, і прикордонники – абсолютно всі потрапляли в дисциплінарний ізолятор, де проводили всі ці страшні речі", – пояснив він.
Волинський розповів, що не зламатися в тих умовах допомагали люди, які були поруч.
"Наприклад, тереошник Микола. Я потрапив до нього в камеру, у ДІЗО, він мене годував, допомагав мені справляти нужду, вкривав мене, захищав мене, прикривав мене, робив для мене дуже багато таких речей. Слава богу, він уже обміняний. Це як брат на все життя", – зазначив морпіх.
