-3 Київ
Перший день війни він пам'ятає "дуже виразно" – прокинувся приблизно о п'ятій ранку від прильоту ракети в Броварах й одразу поїхав на роботу.
"Зібрав колектив. Я сказав: "Ми всі військовозобов'язані. Жодної паніки. Напевно, зараз піде потік поранених. Ми маємо забезпечити їхнє обслуговування. Припиняємо планове приймання тих хворих, які не потребують просто сьогодні. Готуємо ліжка, готуємо приймальні відділення, готуємо свердловину, готуємо воду", – розповів Тодуров.
Директор зазначив, що у лікарні в перші дні пробили свердловину, він привіз генератор на 60 кВт, установа перейшла на автономну котельню, щоб не залежати від центральної.
"Пересування містом – ви пам'ятайте – перші дні були неможливими. Тому ми на "швидкій" зібрали весь персонал із регіонів, привезли сюди й організували тут життя. 90 перших днів війни я прожив на цьому дивані, не виходячи із клініки. Я за 90 днів жодного разу не вийшов із клініки, не ночував удома. Так само, як і всі співробітники", – сказав Тодуров.
За його словами, він спав на дивані або у підвалі, коли були обстріли на початку березня.
"У нас же ще в Ірпені філія. 5 березня, буквально в день уже окупації, коли орки заходили, – я ще сів у машину і поїхав забрав решту наших: там 10 пацієнтів були й лікарі. Я їх вивіз особисто з Ірпеня, бо розумів, що зараз буде там катастрофа", – додав Тодуров.
"Мій карабін був у кабінеті, усі мужики принесли рушниці". Лікарі Інституту серця були готові захищати Київ разом із теробороною в разі боїв у місті – Тодуров. Читайте повний текст інтерв'ю
