Це дає змогу не лише приховувати реальні втрати, а й уникнути виплат родичам військових, ідеться в розслідуванні.
У розпорядженні видання – понад 50 скарг, які надіслали до адміністрації нелегітимного президента Росії Володимира Путіна. З них випливає, що таке відбувалося щонайменше у 25 військових частинах не менш ніж в 11 регіонах Росії. Військові зникали після бойових завдань, але замість розшуку їх оголошували дезертирами.
Дружина одного зі зниклих розповіла, що її чоловік вирушив воювати в Україну з колонії. Він зник у Донецькій області. За словами дружини, машина з ним була під обстрілом, у нього влучили, а коли автомобіль доїхав до якоїсь точки і з чоловіка зняли каску, "стало все зрозуміло". Що сталося далі, з'ясувати не вдалося. Незабаром після цього жінці зателефонували з військової прокуратури й повідомили, що її чоловіка оголосили таким, що самовільно залишив частину. За її словами, командир чоловіка накричав на неї, сказавши, що є негласний наказ: тих, кого завербували з колонії, ставити в СЗЧ, поки немає тіла. "Хоч убийтеся, скаржтеся куди хочете, хоч Путіну", – заявив він.
Найкоротший проміжок між підписанням контракту й останньою розмовою з рідними – вісім днів. Чоловік підписав контракт у колонії 11 липня 2024 року, 19 липня єдиний раз вийшов на зв'язок, а вже 24 липня пішов на бойове завдання й не повернувся.
У скаргах родичі пишуть, що до оголошення таким, що самовільно залишив частину, бійця вважали або безвісти зниклим, або пораненим. Рідні зниклих вважають, що їхніх близьких оголошують такими, що пішли в самоволку, за волею командування, а товариші по службі, котрі бачили загибель, бояться говорити правду. З деяких не знімають статусу СЗЧ навіть після того, як тіло виявили й окупанта поховали.
За законом, командування не може надати такий статус без підстав, але на практиці досить просто не вийти на зв'язок, ідеться в публікації.