-1 Київ
"Коли нам [волонтерам] дали змогу зайти в Міністерство оборони, я вирішила, що я погоджуся. І сама собі нарізала задачі, якщо чесно, у своєму сумлінні. Лишила бізнес на два роки. Благо, я його так вибудувала, що він вижив – і нормально вижив. І я повністю занурилася у процес, скажемо так, реформування Міністерства оборони тоді ще: у 15–17-х роках. Я не людина, скажемо так, державної посади – я більше бізнесова людина. І потім, коли мені здалося, що я справилася із задачею, яку я сама собі поставила... У якийсь момент я пішла", – згадала Ярова.
Вона розповіла, що тодішній міністр оборони ще рік її не звільняв – сподівався на повернення, але вона займалася бізнесом, а потім народила дітей "і вже стало не до того".
"У мене були пропозиції йти в політику із 14-го року і до 19-го включно. Я казала, що не хочу, це все не для мене, це брудне, я людина бізнесу, я люблю правила гри, зрозумілі мені... І в кінці кінців через багато років я опинилася у тому місці, звідки я тікала: з Міністерства оборони", – зазначила радниця заступника міністра.
За словами Ярової, на початку повномасштабного вторгнення вона перебувала в іншій країні у зв'язку зі здоров’ям, але її батьки в той час були в Бучі Київської області, "на тій самій вулиці Яблунській, яку ми всі вже знаємо дуже добре".
"Уже тоді, коли Буча була обрізана від Ірпеня, я батьків виводила, знаєте, на свій страх, тому що були різні мені повідомлення... Їх не було на зв'язку п'ять годин. І в цей час, коли я виводила батьків із Бучі, у мене було п'ять годин подумати. Я собі задавала одне запитання: де я змалодушнічала, вибачте за русизм, і де я відступилася, коли я лишила забезпечення армії? Чому я не довела його до логічного кінця? Чи могла б я вплинути на забезпечення Збройних сил на початок війни, якби я залишилася у Міністерстві оборони? Чи змогла б я вплинути на згортання ракетних програм, наприклад? Чи змогла б я вплинути на зменшення кількості армії? Ми розуміємо: неможливо відмотати історію назад і зрозуміти, чи могла б, чи не могла б. Але ви знаєте, є такий вираз: ліпше спробувати і жаліти, ніж не спробувати і жаліти", – підсумувала Ярова.
