+15 Київ
"Нам усім пояснюють, що це нормально – плакати. Нормально інколи кричати. Нормально – коли тобі здається, що все вже, нічого не злітає. Нормально – я не знаю, – сумувати. Нормально – горювати. Нормально – після похорон, поховань когось дати собі можливість відгорювати", – сказала вона.
Волонтерка поділилася власним досвідом подолання психологічних проблем воєнного часу.
"Мене вчили дихати після того, як я схопила у 2016 році ПТСР. Учили правильно дихати, учили себе стабілізувати. І я вам хочу сказати таке спостереження: що люди, які пройшли волонтерами або військовими із 2014 року, – вони зараз, ну, ще більш-менш у нормальному стані. Але я ж кажу: ми знаємо, куди ходити. А багато хто не знає. І тому я постійно закликаю, що не чіпайте одне одного, тому що ви не знаєте, у якій стадії знаходиться людина", – підкреслила Ярова.
За її словами, "ПТСР проявляється абсолютно по-різному".
"Людина може спати або людина може бути надактивною, людина може кричати, а може плакати. І коли вона в такому стані, її не треба, там, хапати за плечі. Спочатку запитайте: "Чи можу я до тебе підійти? Чи можу я тобі щось сказати?" [...] От уявіть, що ви бачите людину, яка стоїть у торнадо. І ви їй намагаєтеся щось кричати, щоб вона щось зробила. Ну, в ліпшому випадку вона вас не почує, а в гіршому випадку – вас затягне в те ж торнадо", – пояснила Ярова.
