0 Київ
"Дитині ставили в півтора року діагноз, і мені казали, що "дай бог, щоб ваша дитина картинки розрізняла". Світ по картинках розрізняла. І ця дитина прибігає – не дає мені спілкуватися телефоном, тому що він від мене вимагає спілкування з ним. Це історія про те, що треба йти, не складати руки. Дитина, на яку я дивлюся, – йому зараз п’ять із половиною років", – сказала вона.
Волонтерка зазначила, що їй було "дуже складно".
"Було дуже складно його витягувати, було дуже складно брати на себе відповідальність і казати, що "ні, це не так". Якраз він захворів у період першого локдауну: великого локдауну, коли нікого з лікарів не було. І треба було брати на себе відповідальність. Це щоденний труд був: відвезти до лікаря, відвезти до логопеда, відвезти до дефектолога", – пояснила Ярова.
За її словами, усе це відбувалося "по колу".
"Але це знову історія про те, що не треба здаватися. Бо я витягла дитину. Я реально витягла дитину. Хоча в мене лежить два висновки досі, де моїй дитині офіційно поставили діагноз "аутизм" і було рекомендовано подавати на інвалідність", – підкреслила Ярова.
