+4 Київ
"Для військового готовність убивати й бути вбитим – це правила гри. Якщо ти ці правила приймаєш, то, будь ласка, відповідай їм. [...] Є речі важливіші, ніж ми, ніж наші життя, ніж я. Тому що я нічого не значу. [...] Є особисті інтереси й особисті категорії, а є спільні інтереси й категорії суспільства. У цьому виражається насправді здатність людини мислити категоріями суспільними або надособистісними", – сказав він.
За словами захисника Маріуполя, "померти не страшно".
"Страшно програти в нашому випадку. Страшно зазнати поразки. Ось що страшно. Ось що неправильно. Тоді можна буде запити себе: "А як же ми це допустили?" Річ не в тім, що ми прагнемо за країну загинути. Мета війни – це не померти за свою країну, а змусити ворожого солдата померти. Не пригадую, хто це сказав", – зазначив Гендальф.
Він вважає, що "коли людина рефлексує і думає лише про своє існування", коли "фокусується виключно на цьому – це надто індивідуалістськи" у нинішніх умовах, "це надто матеріалістично насправді".
"Зараз у нас дуже серйозний, вирішальний період для країни. Це не просто зміна бекграунду... "А тепер поговорімо про інші речі. Не про те, що обговорювали 10 років тому: музика, кіно, економіка, філософія. Давайте це все в контекст війни перенесемо". Ні-ні-ні. Тут є екзистенційна загроза. І в нас вибору іншого немає, окрім як відстояти свою країну й перемогти у війні. Бо інакше нам кінець. Це мета росіян", – пояснив Гендальф.
Захисник Маріуполя наголосив, що "помирати не хоче ніхто".
"Я вам гарантую. Я теж не найбільш супер-пупер стрижневий. Але щось є. Іншим видніше. І передчуття смерті, очікування смерті – воно, скажімо так, людину набагато більше хвилює й турбує, воно набагато більший ефект створює, ніж сам факт смерті. Якщо "світло згасло", то далі або жирна крапка, або порожнеча, або наступний раунд. У кого як. Але, очевидно, треба думати не про те, як ти хочеш загинути або не хочеш загинути, а про те, як ти живеш і як ти працюєш у своєму житті", – сказав він.
Захисник "Азовсталі" Гендальф: Я дивився на карти МІ6 із точками входження Росії через наш кордон і крутив пальцем біля скроні. З погляду планування це був ідіотизм. Читайте повну версію інтерв'ю
