+5 Київ
"Несправність. Технічна несправність. Вибух, множинні осколкові ураження: ліва рука, праве око, горло, ліве стегно... Потім госпіталь, відновлення. І для мене найважливішим елементом було повернення на службу", – описав він те, що сталося.
За словами Самойленка, він пам'ятає кожну секунду цих подій.
"Несподівано він пролунав. Цього не мало статися. Вибух, хмара чорного диму. Мене відкинуло назад. Я відкриваю очі й дивлюся на руки. Дивлюся – зліва немає. Думаю: "Погано". Дивлюся – справа є. Думаю: "Добре", – продовжив він.
Відповідаючи на запитання щодо стану лівої руки, Самойленко сказав, що "там уже шматки висіли".
"Ага, добре, права рука..." Починаю мацати обличчя і розумію, що правим оком я не бачу. "Окей, зрозумів". Повертаю очі вниз – бачу, що бронежилет уже заливає кров'ю. Розумію, що в мене дірки в горлі. Обличчя почало пекти, бо в обличчя теж влетіло. Потім я побачив, що в мене ще й нога горить. Неприємненько", – розповів офіцер.
За словами Самойленка, у цей момент він, щоб перевірити дихання за стандартами тактичної медицини, вирішив закричати. "Я прокричав трохи – зрозумів, що голос здавлений. Отже, горло ушкоджено. Покричав ще вдруге – просто "а-а-а!" – кілька секунд. Зрозумів, що дихаю. Дихаю – отже, живий. Живий – отже, добре. І потім зрозумів уже, що треба повзти до своїх. Коли об'явився, я просто сказав: "Без паніки. Діємо за протоколом". І мені почали надавати допомогу", – продовжив він.
Самойленко сказав, що йому не було страшно тоді (оскільки він цікавився медичними технологіями відновлення і розумів, що з ним відбуватиметься далі), але було сумно.
"Було сумно, тому що багато роботи було, а я із цієї роботи випав. Було саме прикро", – пояснив він і розповів, що праве око в нього не бачить – там штучний протез. Також у нозі залишився уламок.
"Висновок із цього можна зробити такий... Чому було в момент поранення прикро? Тому що хотілося працювати, хотілося й далі діяти. І це було мотиватором для того, щоб і далі діяти. Щоб не списуватися, не звільнятися за станом здоров'я, не халявити. Так, ясна річ, польовий боєць із мене вже не такий був, як раніше, але це не заважало застосовувати інші знання і набуті навички в роботі. Ба більше, це не заважало розвиватися далі й продовжувати тренування. Тому що ми маємо розвиватися постійно, щодня", – наголосив Самойленко.
Захисник "Азовсталі" Гендальф: Я дивився на карти МІ6 із точками входження Росії через наш кордон і крутив пальцем біля скроні. З погляду планування це був ідіотизм. Читайте повну версію інтерв'ю
