+13 Київ
"Насправді романтики [на фронті], я б сказала, зовсім небагато або й немає взагалі. Романтикою це все оповиється вже після перемоги. А зараз це сльози, і бруд, і кров. Але й натхнення. Час на війні має таку особливість: він біжить настільки швидко... Кажуть, що у житті час, у принципі, біжить швидко. Повірте мені: на війні він біжить у 100, 1000 разів швидше. І ми живемо у таких емоційних гойдалках, що мені здається, що наша психіка не встигає їх опрацьовувати й осмислювати. Коли зранку може бути якийсь успіх – підбили якусь техніку, – в обід хтось, не дай Бог, поранений, і ми хвилюємося і переживаємо, а надвечір знову якийсь успіх, і в нас знову вибух емоцій. А до ранку ти обнуляєшся. І так із дня у день", – розповіла Чашка.
За її словами, бійці не встигають замислюватися і над якимись побутовими ситуаціями.
"Побут на війні буває дуже різний. Це залежить від того, де стоїть підрозділ, у які умови потрапив, які задачі виконують у той чи інший момент. У моєму житті бувало дуже по-різному. Бувало, уночі прокидаєшся від того, що по обличчю повзе миша... Це один із найнеприємніших побутових моментів. Знаєте, коли настає період холодів і вони усі ховаються кудись усередину, де є їжа, де тепло. І вони тоді сміливішають", – поділилася заступниця командира.
Великою радістю на службі є гаряча вода.
"Коли є тепла вода у крані й електрика в розетці, коли можна навіть волосся феном посушити – і ти від цього вже щасливий. Або відпроситися у командира на якихось кілька годин і виїхати у найближче містечко, щоб постригтися чи пофарбуватися, то це взагалі... Буває насправді дуже по-різному. Але коли жінки йдуть на війну, то вони мусять бути готовими до усього. Вони мають бути готовими й до того, що туалет на дворі і лише в кущах, і до того, що миша лазить біля тебе. Якщо психологічно ви до цього не готові, то краще 30 разів подумати, щоб потім не стати тягарем для свого підрозділу", – наголосила Чашка.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
