-2 Київ
Художній керівник театру "Сатирикон" Костянтин Райкін намагається і в житті грати зіграну ним у молодості в радянському кінематографі роль комічного пройдисвіта Труффальдіно, який примудрився обслуговувати двох ворожих між собою аристократів. Про це політичний оглядач Віталій Портников написав у колонці для "Грани.Ру".
"Райкін хоче служити двом панам. Він хоче показати, що може виступити і в Києві, і в Москві – і нікого не образити, усім бути приємним", – пояснив він.
Журналіст зазначив, що у світлі скандалу зі зривом концерту Райкіна в Одесі, на тлі його суперечки з міністром культури РФ Володимиром Мединським ця властивість характеру артиста стала очевидною і засвідчила, що "неможливо прислужитися двом панам одночасно".
"Найцікавіше в одеському концерті навіть не в самому факті скандалу, навіть не в самій втечі Райкіна зі сцени після сакраментального питання "чий Крим?", а просто у проведенні українських гастролей. Райкін приїхав не тільки в Одесу, але і в Київ, і в Дніпро", – продовжив він.
На думку Портникова, у Києві та Дніпрі концерти Райкіна пройшли без ексцесів, бо були мало кому цікаві, а в Одесі, де "тяжіння московських знаменитостей все ще велике", приїзд актора не міг пройти непоміченим. Він зазначив, що актор приїхав до України не тільки через бажання "заробити зайві гонорари", але і через його "натуру Труффальдіно".
"Калягін, Табаков та інші лукаві царедворці радянського театру та кіно, котрі давно зрадили власну честь, але ніколи не зраджували влади, і не подумають їхати до Києва чи Одеси. Вони служать одному пану – тому, хто нині у Кремлі. Служать не за страх, а за забезпечення. За театри, нагороди, за дозвіл фрондувати, коли з’являється можливість. А Райкін хоче служити двом панам", – наголосив він.
Політичний оглядач зазначив, що якби Райкін не проговорився в інтерв'ю провінційним журналістам, що він думає насправді про анексію Криму, гастролі в Україні у нього б удалися.
"Він ніколи не відповів би на запитання "чий Крим?" і не підписав би жодного колективного листа. Це теж стиль, безсмертний стиль радянської інтелігенції, перенесений у XXI століття: хтось підписує, хтось протестує, а хтось гордо відмовчується і читає Мандельштама, коли дозволять", – продовжив він.
На думку Портникова, у конфлікті з Мединським Райкін пішов на ризик, апелюючи безпосередньо до президента РФ Володимира Путіна, щоб залишатися "своїм" для влади, але бути порядним і небайдужим для супротивників путінізму.
"Це непросте завдання, яке вимагає жахливих моральних компромісів із самим собою. Перший такий компроміс я запам'ятав на все життя – коли в одному з інтерв'ю Костянтина Райкіна прочитав про здобуте ним російське виховання, про те, що його ростили російською людиною. Я не знайомий із цим Райкіним, але мав честь знати того, справжнього. Аркадій Ісакович народився, я б сказав, у класичній єврейській родині і до останніх років життя пишався своїм корінням. Він, звичайно, цих коренів не афішував... але вони були для нього важливими. За всього свого бажання Аркадій Ісаакович і Рут Марківна не могли виховати своїх дітей росіянами – і в цьому немає нічого поганого. Бути євреєм соромно тільки тоді, коли хочеш сподобатися тим, хто не бажає нічого знати про тебе справжнього. Коли хочеш бути слугою двох панів", – підсумував він.
Увечері 17 листопада приблизно 20 активістів зірвало концерт Райкіна в Одесі. Одеський активіст Сергій Стерненко назвав Райкіна "кримнашистом". "Тут не будуть виступати ті, хто підтримує вбивць", – зазначив він.
Поліція кваліфікувала інцидент як хуліганство.
22 листопада Путін своїм указом заніс театр Райкіна "Сатирикон" до числа здобувачів грантів глави держави у галузі культури та мистецтва.
