Документа ще не підписали обидві сторони, але, як зазначено, "його попередньо опрацювали з білоруською стороною". Міноборони Росії доручено провести спільно із МЗС переговори з Мінськом і після досягнення домовленості підписати від імені уряду цю угоду, дозволивши вносити до проєкту зміни, які не мають принципового характеру.
У проєкті угоди йдеться про те, що білоруський контингент залучатимуть до заходів "виключно з гуманітарною метою поза зоною бойових дій". Його розмістять "у місцях дислокації російської авіаційної групи" – мабуть, на авіабазі Хмеймім.
Завдання та склад білоруської групи затвердить влада Білорусі, погодивши своє рішення з Росією. Військові підпорядковуватимуться Центру з примирення ворожих сторін міноборони РФ, але залишатимуться під командуванням міноборони Білорусі.
Росія обіцяє безплатно забезпечити білоруських військових харчуванням, транспортом, обмундируванням, технічними та матеріальними засобами, зброєю, військовою технікою і боєприпасами, а також провести їхню підготовку й організувати їхню евакуацію із Сирії в разі загрози життю.
Основою угоди стали російсько-білоруські договори про дружбу, військову співпрацю та створення Союзної держави.
Контекст
У Сирії з 2011 року триває воєнний конфлікт. У бойових діях у різний час брали участь урядові війська, опозиціонери, радикальні ісламісти, курди, бойовики "Ісламської держави", а також збройні сили РФ, США, Ірану та Туреччини. У цьому конфлікті Росія підтримує урядові сили, підконтрольні главі держави Башару Асаду.
Конфлікт забрав життя понад 350 тис. осіб. Майже половина населення країни була змушена тікати зі своїх домівок, 5 млн людей виїхали за кордон, повідомляв у жовтні 2021 року канал Al Jazeera.
У березні 2019 року президент Лукашенко, який був тоді президентом Білорусі, у розмові із журналістами та представниками громадськості стверджував, що не має наміру відправляти білоруських солдатів до Сирії. Його заяву опублікували на сайті глави держави.
"Нам там робити нічого. До того ж у мене була можливість займатися цією проблемою раніше, але я категорично це відрізав: за нашою Конституцією ми не маємо права відправляти збройні сили за межі країни... Лізти в Сирію між іранцями, американцями, турками й росіянами в мене особливого бажання немає... Я навіть боюся про це говорити, і це неможливо, що я за вашою спиною міг би домовитися там і завтра якийсь контингент перекинути. Немає в цьому жодної потреби – не треба і не можна. Тому в цього "сирійського синдрому", який прослизнув в умах деяких людей, немає підстав", – говорив Лукашенко.