Своє рішення Раджапакса пов'язав із пропозицією про відставку, озвученою "на прохання лідерів політичних партій".
Прохання стосувалося також прем'єр-міністра Шрі-Ланки Раніла Вікрамасінгхе, він одразу погодився звільнитися, зазначає агентство.
Reuters пише, що відставки пов'язані з наміром забезпечити мирне передання влади.
У країні відбуваються масові акції протесту, зумовлені складною економічною ситуацією. 9 липня протестувальники взяли штурмом резиденцію президента та підпалили будинок прем'єр-міністра.
Контекст
CNN повідомляє, що Шрі-Ланка переживає найважчу фінансову кризу за останні десятиліття, унаслідок чого мільйони людей залишилися без їжі, ліків та бензину. У кількох великих містах, включно з діловою столицею Коломбо, сотні жителів годинами стоять у черзі по бензин, інколи вступаючи в сутички з поліцією та військовими, інформує телеканал.
5 липня прем'єр-міністр Раніл Вікрамасінгхе, виступаючи в парламенті, заявив, що уряд намагається домовитися з Міжнародним валютним фондом (МВФ) про реструктуризацію боргу країни та нові кредити, але поки що без успіху.
Міністр енергетики Канчана Віджесекера заявив, що у країні залишилося менше пального, ніж на день. За його словами, економічна криза всередині країни посилилася подорожчанням продовольства через війну Росії з Україною. "Пального і так було мало, а ціни на продукти зросли. Через глобальні кризи ця ситуація загострилася, і ми, які були на сковороді, потрапили в духовку", – сказав міністр.
6 липня Раджапакса просив у Росії бензину і кредитів.
BBC зазначила, що якщо наприкінці 2019 року валютні резерви Шрі-Ланки становили $7,6 млрд, то зараз – $50 млн. У травні країна вперше в історії не змогла здійснити виплати за зовнішнім боргом. Шрі-Ланка, за даними мовника, має величезні борги перед іншими країнами, зокрема перед Китаєм.
Уряд звинувачує в усьому серію терактів у країні у 2019 році і пандемію коронавірусу, які вплинули на туристичну галузь (вона є одним із найбільших джерел доходу в іноземній валюті). Але експерти вважають, що уряд Шрі-Ланки проводив нерозумну економічну політику, орієнтуючись виключно на імпорт та не намагаючись постачати товари на зовнішні ринки.