+5 Київ
Сенат Франції (верхня палата парламенту) запропонував ухвалити резолюцію про визнання незалежності невизнаної Нагірнокарабаської республіки. Документ опублікували на сайті Сенату 26 листопада.
Резолюція закликає уряд Франції визнати Нагірнокарабаську республіку і використовувати це як інструмент у переговорах щодо встановлення стійкого миру, ідеться в повідомленні Сенату.
У тексті резолюції вказано, що її запропонували з урахуванням ст. 34–1 конституції Франції, Північноатлантичного договору від 1949 року, угоди про припинення вогню в Нагірному Карабасі від 12 травня 1994 року й угоди про припинення вогню від 9 листопада 2020 року (підписаної президентом Росії Володимиром Путіним, президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем'єром Вірменії Ніколом Пашиняном).
Сенат засуджує "воєнну агресію" Азербайджану за підтримки Туреччини. Резолюція закликає уряд Франції надати гуманітарну допомогу мирним жителям Нагірного Карабаху і вимагати розслідування воєнних злочинів, скоєних у регіоні.
Помічник президента Азербайджану Хікмет Гаджієв 25 листопада заявив у коментарі 1news.az, що ця резолюція для Азербайджану лише "клапоть паперу". Рішення Сенату азербайджанський політик визнав провокаційним. Він наголосив на "традиційній підтримці Вірменії французькими політичними колами".
Пашинян сьогодні у своєму Facebook назвав ухвалення резолюції "історичним рішенням".
"Міжнародне визнання Арцаха [Нагірного Карабаху] входить у міжнародний порядок денний", – зазначив він.
1991 року Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, які тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло більше ніж 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший протягом останніх років конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії й оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада, зі свого боку, заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію й авіацію. Повідомляли про загиблих і поранених військовослужбовців та мирних жителів.
Воєнний стан ввели як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що беруть участь у конфлікті, оголосили мобілізацію.
Кілька разів було досягнуто домовленостей про перемир'я в Нагірному Карабасі, але щоразу їх порушували.
Представник "влади" Нагірного Карабаху Ваграм Погосян 9 листопада повідомив, що армія невизнаної Нагірнокарабаської республіки більше не контролює важливого міста Шуша, а азербайджанські війська перебували на підступах до столиці Карабаху Степанакерта.
Пашинян, Алієв і Путін у ніч на 10 листопада підписали заяву про припинення війни в Карабасі. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розмістять 1960 російських миротворців, 90 бронетранспортерів, 380 військових і спеціальних автомобілів.
Прем'єр Вірменії говорив, що це рішення було для нього вкрай важким, але безальтернативним. Алієв підкреслив, що Пашиняна "змусили" підписати документ, "максимально вигідний" для Баку. Після підписання домовленостей про врегулювання ситуації в Нагірному Карабасі представники вірменської опозиції стали вимагати відставки Пашиняна.
