Автор вважає, що Пекін успішно експлуатує виснаження американських ресурсів і дипломатичне розпорошення уваги Вашингтона.
За його інформацією, США витратили приблизно 80% запасів ракет JASSM-ER, перекинувши їх із Тихоокеанського регіону. Значно вичерпані й запаси Tomahawk, Patriot і перехоплювачів THAAD. Для китайських планувальників, які, ймовірно, готують операцію щодо Тайваню, це "вікно можливостей": американські склади порожні, а виробничі потужності не здатні швидко компенсувати втрати.
На думку ВандеХея, "військовий вплив – це та частина, яка має до смерті налякати планувальників у Пентагоні".
Окрім того, Китай, на думку ВандеХея, дістав "майстер-клас" із сучасного ведення війни. Пекін у реальному часі аналізує алгоритми штучного інтелекту, які США використовують для наведення, логістику ротації авіаносних груп, ефективність тактики виснаження, коли дешеві дрони знищують дорогі американські перехоплювачі.
Конфлікт в Ормузькій протоці також, за словами автора, прискорює залежність світу від Китаю. Він пояснює, що через нестабільність постачання нафти країни переходять на "зелену" енергетику, де Пекін контролює 70% ланцюжків постачання (сонячні панелі, вітряки, батареї).
Водночас американська зброя – від Tomahawk до Predator – залежить від рідкісноземельних елементів, тоді як Пекін контролює 90% їх виробництва. Нові правила Пентагону щодо заборони китайської сировини почнуть діяти лише 2027 року, але альтернатив у США досі немає, зазначив ВандеХей.