+6 Київ
В Антарктиці їх можна спостерігати буквально кілька разів на рік, переважно взимку, а в Південній півкулі зараз зима.
У НАНЦ пояснили, що більшість хмар розташована в нижньому шарі атмосфери – "вологій" тропосфері. А перламутрові хмари формуються в наступному шарі – "сухій" стратосфері. Вологу туди заносить сильний потік повітря. Зазвичай він натикається на високий гірський хребет, іде вгору, оминає його та "падає" вниз. Верхівка хвилі проходить через нижню частину стратосфери, розташовану на висоті 15-30 км. Також це може бути пов'язано із сильними тропосферними циклонами.
Коли потік потрапляє у стратосферу, там мають бути аномально низькі температури (приблизно -85°С), щоб волога перетворилася на кристалики льоду. Увесь цей процес має підсвічувати сонце, яке в цей час має бути на кілька градусів нижче від горизонту, тобто сходити або сідати.
Тоді світло відбивається від кристаликів у хмарах так, що виникає оптичний ефект іризації, який "фарбує" хмари в різні кольори. Коли ж сонце підіймається вище, то на тлі розсіяного світла їх майже не видно, адже вони дуже тонкі.
Оскільки хмари, які складаються із кристаликів льоду, фіксують здебільшого в полярних регіонах, а формуються вони у стратосфері, то їхня офіційна назва – крижані полярні стратосферні хмари. А через різнокольоровість їх назвали перламутровими.
