+8 Київ
Книжка охоплює десятиріччя керівництва Альянсом – із 2014-го до 2024-го – і змальовує портрет лідера, який ставив дипломатію й уникнення сварок вище за рішучі воєнні дії, ідеться у рецензії.
Одним із найважливіших став епізод осені 2021 року. Столтенберг підтвердив, що, всупереч протестам Польщі й країн Балтії, він особисто запропонував міністру закордонних справ Росії Сергієві Лаврову обговорити створення буферних зон на кордоні Альянсу й імовірне відведення військ НАТО на позиції до 1997 року. Норвегія, батьківщина Столтенберга, від цього не постраждала б, оскільки вступила в Альянс до цього року, зазначають у статті.
Для Східної Європи це було схоже на готовність торгувати їхньою безпекою заради "підтримки каналів діалогу", пише видання. Автор книжки не бачить у цьому етичної проблеми, вважаючи діалог найвищою цінністю, тоді як малі країни розцінили це як перерозподіл ризиків на користь старих членів Альянсу.
Також Столтенберг докладно описує, як у перші місяці вторгнення РФ в Україну він відповідав відмовою на прохання президента України про допомогу щодо ППО або введення безпольотної зони.
Колишній генсек НАТО дотримувався позиції Франції й Німеччини, побоюючись прямого зіткнення з РФ. Мемуари Столтенберга підтверджують враження, що Захід від самого початку очікував швидкого падіння Києва. Лише до кінця березня 2022 року в НАТО усвідомили, що Росія не досягне швидкої перемоги, ідеться у статті.
Значна частина книжки присвячена роботі з президентом США Дональдом Трампом. Столтенберг визнає, що під час першого президентства Трампа загроза виходу США з НАТО була реальною. Водночас політик зазначає, що за всієї риторики Трампа Альянс у ті роки став сильнішим завдяки зростанню оборонних бюджетів і збільшенню присутності США в Європі. Із приходом у президенти США Джо Байдена 2021 року Столтенберг відчув повернення "стратегічної нормальності".
Публікацію книжки майже відразу після того, як Столтенберг покинув пост (він зараз обіймає посаду міністра фінансів Норвегії) експерти розглядають не просто як мемуари, а як акт самопрезентації активного політика. Він виставляє себе "інженером консенсусу", який зумів утримати єдність НАТО в найтурбулентніші часи – від епохи Трампа до вступу Фінляндії та Швеції.
Для країн Балтії й інших держав Східного флангу НАТО мемуари Столтенберга містять неприємне нагадування, що у вирішальні моменти держави, які є найближчими до російської загрози, можуть опинитися не в центрі дискусії, а на її периферії, зазначає автор огляду мемуарів.
