Екс-міністр оборони України Радецький: Вводити воєнний стан уже пізно G

У 2014 році, після втечі екс-президента України Віктора Януковича та з початком анексії Криму, при РНБО було сформовано групу військових експертів, до якої ввійшли, зокрема, екс-міністр оборони і колишній прем'єр-міністр Євген Марчук, екс-начальник Головного управління розвідки Міноборони і колишній глава СБУ Ігор Смешко, екс-секретар РНБО Володимир Горбулін та інші.

Експерти рекомендували тодішньому керівництву країни негайно призначити міністром оборони генерала армії україни Віталія Радецького – одного з найдосвідченіших українських військових начальників, які обіймали цю посаду в 1993–1994 роках, коли була перша спроба анексії півострова на чолі із сепаратистом Юрієм Мєшковим. Утім в.о. президента Олександр Турчинов і лідер фракції "Свобода" Олег Тягнибок відмовилися від кандидатури Радецького, пославшись на розподіл посад за партійними квотами.

Спеціально для видання "ГОРДОН" генерал Радецький прокоментував події в Азовському і Чорному морях, де 25 листопада 2018 року в районі Керченської протоки російські військові кораблі обстріляли і захопили українські катери "Бердянськ" і "Нікополь", а також буксир "Яни Капу", які прямували з Одеси до Маріуполя.

– Звичайно, виникає логічне запитання: чому саме зараз хочуть увести воєнний стан, коли до виборів президента України залишилося кілька місяців? Які вибори під час режиму воєнного стану?! Це заборонено і за Конституцією, і за законами. Не знаю, чим керувалася влада, коли саме зараз порушила питання про воєнний стан.

Можна будувати які завгодно теорії, чи пов'язане ймовірне введення воєнного стану з президентськими виборами. Не думаю, що на цьому етапі Росія підіграє якимось політсилам в Україні. У будь-якому разі вводити воєнний стан уже пізно. Зараз не можна рубати з плеча. Не можна рубати цей гордіїв вузол, щоб не обірвати ниточку, яка може запустити ще серйозніші події. Треба думати, дуже уважно ухвалювати рішення, щоб не накликати повноцінної війни ще й на морі.

Учорашні події в Чорному морі – логічне продовження того, що почалося 2014-го і трохи пізніше, коли дозволили будівництво так званого Кримського мосту. Треба було тоді думати, а не дозволяти будівництво мосту, який перекрив морські шляхи між Азовським і Чорним морями! Зате Росії, як і раніше, усе сходить із рук! Якби й українська влада, і світова спільнота вжили адекватних заходів ще 2014-го, не було б учорашніх подій в Азовському морі.

Війна на Донбасі стала логічним продовженням анексії Криму. Спроби дестабілізації південно-східних областей – логічне продовження помилок, допущених у ситуації на Донбасі. Зараз в Азовському морі Росія продовжує перевіряти, як відреагує Україна і світ. Що нам робити? По-перше, чітко розуміти: Росія набагато сильніша від нас, плюс це ядерна держава. Починати війну не в наших інтересах, ми в ній зараз не переможемо. Український і російський флот непорівнянні за силою.

По-друге, країни, які підписали в 1994-му тепер уже нікому непотрібний Будапештський меморандум, мають негайно зібратися та ухвалити рішення, а не знову вести порожні розмови, як у мінському процесі. Німеччина і Франція вже не вирішать цієї проблеми, треба звертатися тільки до США та Англії. Не просто звертатися, а вимагати, щоб вони виконали свої гарантії!

За Будапештським меморандумом Україна оперативно і дуже швидко, за 18 місяців, віддала свій ядерний потенціал – третій у світі після США та РФ. Ми виконали всі взяті на себе зобов'язання! Україна повинна не просити, а вимагати від підписантів Будапештського меморандуму виконати свої зобов'язання!

Так, на Заході спокійне сите життя, там переконані, що їх військова агресія Росії не торкнеться, що це тільки проблеми України. Так і внутрішня ситуація в Україні розхолоджує Захід: вони бачать нашу незмінну корупцію, боротьбу за владу, договірняки навіть зараз, на п'ятий рік війни.

Тому так важливо нам самим навести лад у власній державі. Але проблема в тому, що у влади немає тямущих досвідчених фахівців, які б професійно займалися військовими, економічними, дипломатичними і політичними питаннями. Точніше, вони є, але абсолютно не затребувані, ніхто їх у владу не пускає. Зате на виборах знову одні і ті самі, не кандидати, а краплена колода карт.