ГОРДОН
 
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Смешко про свідчення Турчинова в суді: Вони воювати не хотіли. Їх цікавила тільки влада, особливо та частина, що пов'язана з бюджетом

Практика партійних квот і призначення в силові відомства не професіоналів, а політично лояльних людей – головний бич України, який відіграв фатальну роль у 2014-му під час анексії Криму і російського військового вторгнення на Донбас. І свідчення секретаря РНБО Олександра Турчинова в суді у справі про держзраду екс-президента Віктора Януковича це підтвердили, заявив виданню "ГОРДОН" екс-начальник Головного управління розвідки Міноборони, колишній голова СБУ генерал-полковник Ігор Смешко.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Ігор Смешко: Влада чудово розуміє, що в критичний момент не розставила на головні посади професіоналів
Ігор Смешко: Влада чудово розуміє, що в критичний момент не розставила на головні посади професіоналів
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
Наталя ДВАЛІ
редакторка, журналістка

15 лютого 2018 року Оболонський районний суд Києва, де розглядають справу щодо обвинувачення Віктора Януковича в державній зраді, заслухав свідчення секретаря РНБО Олександра Турчинова, який чотири роки тому виконував обов'язки президента й очолював Верховну Раду. Протягом майже п'яти годин сторона захисту і сторона обвинувачення розпитували Турчинова про події зими–весни 2014 року, коли Янукович утік до РФ і почалося російське військове вторгнення у Крим і на Донбас.

Під час перехресного допиту адвокати Януковича уточнили, чи правда, що на посаду міністра оборони йому пропонували кандидатуру генерала армії Віталія Радецького, який уже обіймав цю посаду з жовтня 1993-го до серпня 1994-го. Наводимо діалог, що відбувся в залі суду:

Адвокат: Скажіть: президенти Кравчук і Кучма, колишні секретарі РНБО Марчук і Горбулін, колишній голова СБУ Смешко, патріарх Філарет – чи пропонували вони іншого військового на посаду міністра оборони України?

Прокурори (звертаючись до судді): Просимо зняти це запитання! У нас протест! Запитання виходить за межі висунутого обвинувачення і не має жодного стосунку до обставин, які інкримінують обвинуваченому Януковичу.

Суддя: Суд допускає дане запитання. Будь ласка, свідку.

Турчинов: Хочу сказати, що ні Марчук, ні Смешко, ні Кучма з Кравчуком не входили до складу парламентської більшості і, відповідно, не мали можливості пропонувати, згідно з регламентом Верховної Ради, кандидатів на посаду того чи іншого міністра.

Адвокат: Кандидатом від згаданих осіб (відповідайте "так" чи "ні") був генерал армії Віталій Радецький?

Турчинов: Я вам дав відповідь на ваше запитання.

Суддя: Наступне запитання.

Редакція інтернет-видання "ГОРДОН" попросила начальника Головного управління розвідки Міноборони України в 1997–2000 роках, голову Служби безпеки України у 2003–2004 роках, генерал-полковника Ігоря Смешка розповісти подробиці зустрічі з Турчиновим 2014 року, коли формували силовий блок уряду, а також пояснити, чому, на його думку, міністром оборони на той момент став не Радецький, а екс-командувач ВМС України адмірал Ігор Тенюх.

Радецький командував однією з найбільших танкових армій світу, знав армію зсередини. Найголовніше – він був готовий узяти на себе відповідальність і негайно відбити російську агресію

– У своїх свідченнях у суді Олександр Турчинов, по суті, підтвердив: із початком анексії Криму 2014 року йому як виконувачу обов'язків президента України пропонували на посаду міністра оборони замість адмірала Ігоря Тенюха генерала армії України Віталія Радецького. Коли саме пролунала ця пропозиція?

– Наприкінці лютого – на початку березня 2014 року. На мене вийшли тоді за кількома каналами, один із них – генерал Юрій Прокоф'єв, колишній перший заступник секретаря РНБО та комітету з питань розвідки при президентові України. За словами Юрія Михайловича, із таким проханням до нього звернувся Андрій Парубій, якого щойно було призначено секретарем РНБО.

– Із яким саме проханням звернувся Парубій?

– Створити при РНБО консультативну групу експертів високого рівня, яка могла б запропонувати варіанти відновлення ефективності й боєготовності силових органів, спецслужб і апарату РНБО. Бажання було обопільним. Ми самі шукали можливість, як вплинути на процеси повернення професіоналізму й боєготовності наших силових органів в умовах розпочатої зовнішньої агресії проти України.

– Хто саме увійшов до групи експертів?

– Генерал армії Євген Марчук (колишній прем'єр-міністр України, секретар РНБО, міністр оборони, перший керівник СБУ), академік Володимир Горбулін (екс-секретар РНБО і нинішній директор Національного інституту стратегічних досліджень України), генерал армії Віталій Радецький (другий міністр оборони незалежної України), генерал Олександр Скибінецький (екс-перший заступник голови СБУ), генерал Олександр Скіпальський (екс-перший керівник військової контррозвідки й розвідки України, заступник голови СБУ), генерал Юрій Прокоф'єв, генерал армії Олександр Кіхтенко (екс-командувач внутрішніх військ МВС) і я.


sud01
15 лютого 2018 року, Київ, Оболонський районний суд. Секретар РНБО і колишній в.о. президента України Олександр Турчинов під час перехресного допиту. Скріншот: Радіо Свобода онлайн / YouTube


– Якого числа ваша консультативна група зустрілася з Турчиновим?

– Представники цієї групи спочатку проводили досить регулярні зустрічі та напрацьовували відповідні пропозиції у приміщенні РНБО. Зазвичай, за особистої присутності Андрія Парубія, який уважно все вислуховував і записував у свій блокнот. Потім, за його словами, він доповідав ці пропозиції Олександру Турчинову.

Із самим Олександром Турчиновим представники цієї групи зустрічалися лише раз чи два в будівлі Верховної Ради.

– І ваша експертна група запропонувала Турчинову кандидатуру генерала армії Радецького на посаду глави Міноборони?

– Так. Ми дійшли до єдиної можливої кандидатури в тих умовах на посаду міністра оборони. І це дійсно був генерал армії Радецький. Він був присутній при цьому і висловив свою готовність.

Логіка була проста. Кандидат мусив мати найкращі у країні професійні військові риси: вищу військову освіту оперативно-стратегічного рівня й багаторічний практичний досвід командування з'єднаннями й частинами різних військ.



radeckiy01_01
Другий міністр оборони незалежної України генерал армії Віталій Радецький. Фото: logos-ukraine.com.ua


Ще він повинен мати особистий досвід керівництва Міністерством оборони й Генштабу. Знати морально-ділові характеристики наявного у країні кадрового командного складу, озброєння та військової техніки. Добре знати передбачуваний театр бойових дій і логіку оперативно-стратегічного мислення ймовірного супротивника. Нарешті, мати доведені попередньої службою вольові та командирські риси.

Віталій Григорович закінчив свого часу Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР, був командувачем 6-ї гвардійської танкової армії – однієї з найбільших танкових армій світу. Вона дислокувалася в той час у східних областях України. Командував Одеським військовим округом, який охоплював південний схід, зокрема Крим. Був другим міністром оборони і начальником Національної академії оборони України, де вчилися практично всі нинішні військові керівники. Звідси – він добре знав командний склад та їхні морально-ділові риси.

Окрім того, він тривалий час був головним військовим інспектором Міністерства оборони, знав армію зсередини. Міг швидко ввійти в курс справи, знав людей, на яких можна реально спертися, а отже, міг швидко здійснити необхідні чистку й кадрові переміщення. Найголовніше: у лютому-березні 2014-го він був готовий узяти на себе відповідальність і негайно розпочати відбиття російської агресії.

Тягнибок сказав, що треба дати Тенюху час, що не можуть образити людину, якій щойно довірили посаду міністра оборони

– Що відповів Турчинов, коли ви запропонували йому кандидатуру генерала Радецького?

– Ми одержали відповідь, що коаліційний уряд формують за квотним принципом, а тому потрібне рішення фракції партії "Свобода", оскільки посада міністра оборони – це їхня квота. Звісно, ми не змирилися із цим. Частина нашої групи паралельно з роботою у РНБО стала проводити також зустрічі щодо пошуку шляхів розв′язання проблем під головуванням перших двох президентів України – Леоніда Кравчука й Леоніда Кучми.

Обидва президенти – і Леонід Макарович, і Леонід Данилович – підтримали кандидатуру генерала Радецького на посаду міністра оборони. Після цього я провів зустріч із патріархом Філаретом. Попросив його підтримати нас і переговорити з виконувачем обов'язків президента України.

– Як Турчинов відреагував на прохання патріарха?

– Наскільки я зрозумів, відповідь була тією самою. Тому я вирішив зустрітися з керівником фракції партії "Свобода" Олегом Тягнибоком. Особисто його не знав, ми ніколи з ним до цього не зустрічалися. Звернувся до Олександра Скибінецького, оскільки він був народним депутатом України.



tjagnibok
Голова всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок. Фото: Христя Равлюк / Facebook


– Як пройшла зустріч із Тягнибоком?

– Розмова була недовгою. Нас було троє, разом з Олександром Скибінецьким. Коротко виклав наші аргументи: у нас немає підстав сумніватися в патріотизмі адмірала Тенюха, проте в нинішніх умовах цього замало. Порівняно з генералом Радецьким, він абсолютно нерівнозначна кандидатура за сумою знань, досвідом і можливостями.

Його особистий командний досвід – командування кораблем. Як він зможе швидко оцінити стан, насамперед, Сухопутних військ, інших видів Збройних сил, дати професійний висновок, наскільки готові ЗСУ до відбиття агресії? Головне, що без знань морально-ділових рис вищого та середнього командного складу (як чинного, так і того, що вже перебуває в запасі) як він зможе швидко провести правильну кадрову чистку і нові призначення? Тим більше, що кадри і час дійсно вирішували тоді все.

– Що відповів Тягнибок?

– Він вислухав і сказав, що треба дати Тенюху час, що вони не можуть образити людину, якій щойно довірили цю посаду. На цьому розмова закінчилася.

З юридичного погляду відповідь Турчинова бездоганна. Щоправда, залишається запитання: навіщо тоді цікавилися нашою думкою?

– Формально Турчинов мав рацію, коли сказав у суді, цитую: "Ні Марчук, ні Смешко, ні Кучма з Кравчуком не входили до складу парламентської більшості і, відповідно, не мали можливості пропонувати відповідно до регламенту Верховної Ради кандидатів на посаду того чи іншого міністра".

– З юридичного погляду ця відповідь бездоганна. Щоправда, залишається запитання: навіщо тоді цікавилися нашою думкою? Адже це була думка тих, хто вже з честю пройшов серйозні випробування першою спробою захоплення влади Мєшковим у Криму в 90-х, випробування Тузлою у 2003-му, Майданом 2004 року. Не кажучи вже про практичний досвід розгортання в найкоротші терміни однієї з найкращих за чисельністю та боєздатністю бригад в Іраку 2004 року. Це, до речі, за оцінкою самих американців.

Навіть за квотного розподілу портфелів в уряді ініціатива завжди залишається за лідером політичної коаліції. Якщо думати про оборону країни, особливо під час війни, то як можна віддавати квоту міністра оборони іншим? Замість неї можна було запропонувати "Свободі" іншу квоту, наприклад, міністра внутрішніх справ...

– Як ви оцінили реакцію Турчинова на кандидатуру Радецького у 2014-му і зараз, коли вже відомі подробиці фактичного здавання Криму?

– Мені вже доводилося про це говорити: до влади 2014 року прийшли політичні сили, які ніколи не мали власного кадрового потенціалу з досвідом керівництва професійними силовими структурами держави. Вони не були готовими до війни, воювати не хотіли й не планували. Їх цікавила тільки влада, особливо та частина, що пов'язана з бюджетом, економічними ресурсами й підконтрольною тільки їм правоохоронною системою.



turchinov02_rnbo-fb_01
"До влади 2014 року прийшли політичні сили, які не мали власного кадрового потенціалу з досвідом керівництва професійними силовими структурами держави". Фото: Олександр Турчинов / Facebook


– Ви розумієте, чому ледь адвокат почав питати Турчинова про Радецького, різко підскочили обидва прокурори й стали вимагати від судді зняти запитання?

– Така реакція передбачувана. Прокурори в суді теж виконавці. Політична влада чудово розуміє, що у критичний момент не розставила на головні посади професіоналів. Чим відрізняється професіонал від політичного призначенця? Аполітичний професіонал ніколи не прогнеться під політичну кон'юнктуру, не розміняє свого імені на політичну вигоду. Буде сам неухильно додержуватися законів, правил, технологій і владі спокою не дасть. Наприклад, постійно наполягатиме на створенні ставки Верховного головнокомандування під час війни та введення воєнного стану в районах бойових дій.

Професіонал не розуміє, як можна воювати й відбивати напад на країну за законами мирного часу. Як можна за зовнішньої агресії не виконувати закону "Про оборону"? Адже там усе давним-давно виписано, треба тільки виконувати. Але професіонали саме тим і незручні політикам, що вимагають виконання Конституції, законів і дотримання правил військового мистецтва. Альтернатива? Політичні призначенці, які факультативно займаються обороною і безпекою у країні, що воює та стікає кров'ю. Як думаєте, американські політики дурні?

– Ну, після обрання президентом США Дональда Трампа в мене немає однозначної відповіді.

– Так, нинішній президент США прийшов із бізнесу і не мав до цього жодного досвіду державної діяльності. Але водночас він і політична сила, яка привела його до перемоги, запрошують на головні силові посади в державі не бізнесменів і партійних функціонерів, а загартованих професіоналів зрілого віку, які до цього ніколи не займалися політичною діяльністю.

Наприклад, міністр оборони генерал Джеймс Меттіс, який понад 40 років відслужив у морській піхоті. Радник президента США з питань національної безпеки (еквівалент нашого секретаря РНБО) генерал-лейтенант Герберт Макмастер – кадровий офіцер теж із майже 40-річною кадровою військовою службою за плечима. Порівняйте наших керівників Адміністрації Президента, починаючи з 2014 року, із генералом Джоном Келлі, який очолює апарат Білого дому.

У нас майже з вулиці вибирають людей за принципом особистої відданості. І готові надати їм відразу маршальське звання

– Який висновок я маю зробити з ваших слів?

– Радше запитати: чому у США на головні посади в силовий блок призначають аполітичних генералів із колосальним реальним практичним досвідом кадрової військової служби? Причому призначають самі ж політики, які прийшли до влади. А у нас практично з вулиці вибирають людей за принципом особистої відданості. І готові надати їм відразу маршальське звання.

Про небезпеки практики політичних призначень і вимивання професіоналів з усіх силових структур держави я безперервно торочу з 2005 року, але виборець, на жаль, поки не чує. Тому що більшість ЗМІ, особливо масове телебачення, про цю проблему мовчить.

– Після свідчень Турчинова в суді один генерал мені сказав: "Це суд не над Януковичем, а над нинішньою владою, яка в гонитві за піаром дорозслідувалася до того, що вийшла сама на себе". Згодні з цією думкою?

– На жаль, схоже на те. Політичний піар замість професійної роботи – дуже небезпечна річ. Вінстон Черчилль зауважив: "Різниця між політиком і державником полягає в тому, що перший думає про перемогу на чергових виборах, а другий – про майбутні покоління".



smeshko00_sk
Ігор Смешко: Політичний піар замість професійної роботи – дуже небезпечна річ. Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


Наші політики звикли до використання влади для особистого збагачення, відповідно, до "договірняків". Сподіваються, що знову зуміють усіх "розвести". Це фатальна помилка. Давно відомо: можна довго обманювати небагатьох, можна недовго обманювати багатьох, але не можна нескінченно обманювати всіх.

– Не відчуваєте і своєї провини в тому, що чотири роки тому не дотиснули керівництва України, не переконали його поставити міністром оборони професіонала, а не чергового політичного призначенця?

– А як ще ми могли "дотиснути"? Як можна було більше вплинути? Не забувайте, що кадрові офіцери – найбільш дисципліновані й законослухняні люди у світі. Вони не політики, політичні ігрища не для них... Хоча ви навіяли мені певну асоціацію.

Саме з деяких офіцерів дійсно вийшло чимало справжніх державників. Ким, наприклад, були Вашингтон, Наполеон, Маннергейм, де Голль, Ататюрк, Черчилль? Військовими, які у складних умовах, іноді авторитарними методами, створювали умови для будівництва демократії у своїх країнах.

– Якщо зараз, після свідчень у суді, зустрінетеся віч-на-віч із Турчиновим, що йому скажете?

– А про що говорити? Кожен іде в цьому житті своєю дорогою. На жаль, у мене не було жодних ілюзій про основних політичних гравців у нашій країні ще 2004 року. Але справа ж не в мені, а в політичній культурі та електоральній пам'яті, у головних ЗМІ й у критичній масі виборців у країні. Саме вони й визначають майбутнє.

ВІДЕО
Відео: Радіо Свобода онлайн / YouTube

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

 
 

Публікації

 
усі публікації